У ході Кримськоїоперації військ УНР на чолі з Петром Болбочаном, за підтримки німецьких загонів, до кінця квітня 1918 року майже весь Крим було звільнено від більшовиків. За таких умов склалася сприятлива ситуація для українізації флоту. Українські моряки готувалися зустрічати українську владу в Севастополі та підпорядкувати флот УНР.
Чорноморський флот в бухті Севастополя. 1918 рік. (Джерело: wikipedia)
На жаль, через тиск з боку Німеччини українське командування було змушене відмовитися від походу на Севастополь і віддати наказ українським військам залишити Крим. Проте українські моряки не відмовилися від своїх намірів. 29 квітня 1918 року в Севастополі відбулося урочисте підняття українського прапора над Чорноморським флотом.
Святослав Шрамченко (громадський діяч, письменник, військовий, старший лейтенант військово-морського флоту УНР), який був свідком тих історичних подій, згадував:
Святослав Шрамченко
«29 квітня 1918 року був чудовий день. Севастопольський рейд вилискував, як люстро. О 16:00 флагманський корабель Чорноморського флоту, лінійний корабель “Георгій Побідоносець”, з наказу командувача флоту підняв сигнал: “Флоту підняти український прапор!” На більшості кораблів пролунала команда: “Стати до борту!” На цю команду, по-старому, як це було в бойовій Чорноморській флоті, ще не розбещеній революцією, моряки стали вздовж борту обличчям до середини корабля. “На прапор і гюйс — струнко! Український прапор піднести!” Під сурми і свист підстаршин-моряків злетіли вгору матроські кашкети, піднялися над усією флотою синьо-жовті прапори і залопотіли в повітрі. “Розійтись. Продовжувати працю!” — пролунала команда. Цей день, 29 квітня 1918 року, коли о 16:00 вся Чорноморська фльота виявила свою приналежність до своєї матері — України, став найвидатнішим днем Української Державної фльоти і святом Українського моря».
Уже наступного дня, через фактичну зраду командувача флоту Михайла Сабліна і частково через політичну нестабільність у самому Києві (в ніч з 29 на 30 квітня 1918 року відбувся гетьманський переворот Павла Скоропадського), почався розвал українського флоту. За злочинного невтручання адмірала Сабліна більшовики, частково зберігши свій вплив, зуміли вивести з Севастополя під червоним прапором 14 есмінців із кількома допоміжними кораблями до Новоросійська.
Адмірал Саблін
Дізнавшись про цю подію, німецьке командування дало наказ захопити Севастополь і, побоюючись, що залишки флоту також можуть потрапити до більшовиків, почало блокування Севастопольської бухти. У цій ситуації Саблін віддав наказ вивести весь флот до Новоросійська, але цей наказ виконали лише три міноносці. Решта кораблів не залишили Севастополь — їхні команди відмовилися підкорятися наказам Сабліна.
У Севастополі під українським прапором залишилися 7 броненосців, 3 крейсери, 12 міноносців, усі гідрокрейсери, допоміжні кораблі та дивізія підводних човнів. Командування флотом після втечі Сабліна перебрав на себе капітан першого рангу Михайло Остроградський.
Михайло Остроградський
Вчинок Сабліна був прямим порушенням Берестейського мирного договору, що дало німцям формальне право оголосити весь флот УНР злочинним формуванням і фактично взяти його в заручники до завершення Першої світової війни та врегулювання цього питання новими міжнародними угодами.
Проукраїнська маніфестація моряків Чорноморського флоту. Севастополь, квітень 1918 року.
