Гетьманський переворот. 29-30 квітня 1918 року.

Основною політичною силою Гетьманського перевороту була Українська народна громада — політично-громадська організація консервативного спрямування, яка відстоювала створення традиціоналістської держави з обмеженою авторитарною диктатурою, що, на їхню думку, могла вивести Україну зі стану анархії. Українську народну громаду підтримали Союз земельних власників та Українська хліборобсько-демократична партія. Напередодні перевороту Павло Скоропадський та його прихильники з числа вищезгаданих політичних організацій увійшли в контакт із німецьким командуванням в Україні та заручилися їхньою підтримкою.

Павло Скоропадський

Німецько-австрійський фактор у Гетьманському перевороті

Однією з ключових умов, які сприяли успішному здійсненню Гетьманського перевороту, була підтримка з боку Німеччини та Австро-Угорщини. Після підписання Берестейського мирного договору у лютому 1918 року німецькі та австро-угорські війська увійшли на територію України з метою забезпечення постачання продовольства до своєї армії та тилу. Фактично, Українська Центральна Рада втратила контроль над ситуацією, адже влада в країні дедалі більше переходила до рук німецького військового командування.

Німецьке та австрійське командування були незадоволені неспроможністю УЦР навести лад та організувати постачання зерна. Вони шукали більш стабільну владу, яка б гарантувала виконання домовленостей. Павло Скоропадський, колишній царський генерал і прихильник “твердого порядку”, став для них зручним кандидатом на роль лідера України. Перед переворотом представники Української народної громади, яка підтримувала Скоропадського, встановили прямі контакти з німецьким командуванням, зокрема з фельдмаршалом Айхгорном, який фактично мав повноту влади в окупованій Україні. Було досягнуто домовленостей про підтримку перевороту.

Герман фон Айхгорн. Командувач німецьких військ в Україні

28 квітня 1918 року німецький підрозділ заблокував роботу Центральної Ради, увірвавшись до її приміщення та зупинивши засідання, яке в цей час проводила УЦР. Однак наступного дня, 29 квітня 1918 року, Центральна Рада зуміла зібратися на нове засідання, на якому прийняла Конституцію Української Народної Республіки. Але це виявився останній документ, ухвалений нею.

29 квітня 1918 року в київському цирку відбувся з’їзд Союзу хліборобів, на який прибуло понад 6 тисяч делегатів. Основною темою з’їзду стала критика політики Центральної Ради та розробка подальшої програми дій. Саме на цьому з’їзді вперше пролунала пропозиція обрати головою держави Павла Скоропадського. Після цього учасники з’їзду вирушили на Софійський майдан для урочистого молебню, де Гетьман отримав благословення. Заручившись підтримкою, Скоропадський почав діяти.

Читайте за темою: “Кінець соціалістичної утопії: переворот Скоропадського“

29 квітня 1918 року була видана гетьманська «Грамота до всього українського народу», у якій Павло Скоропадський оголосив себе «гетьманом всієї України», сповістив про відновлення приватної власності. Разом із грамотою були оприлюднені «Закони про тимчасовий державний устрій України», якими скасовувалася Українська Народна Республіка, а вся законодавча та виконавча влада тимчасово, до обрання Всеукраїнського сейму, передавалася гетьманові, який також проголошувався верховним головнокомандувачем.

У ніч з 29 на 30 квітня 1918 року гетьманські сили взяли під контроль більшість урядових установ, оволоділи рядом міністерств Центральної Ради та Державним банком. Українська Народна Республіка припинила своє існування.

Павло Скоропадський серед делегатів Всеукраїнського з’їзду селян-хліборобів.
Київ, 1918 рік.
Джерело: Центральний державний аудіовізуальний та електронний архів, од. обл. 0-53471
[ ліцензія Creative Commons Attribution 4.0 International license ]

Січові Стрільці складають зброю. Київ. Перше травня 1918 року.

Михайло Грушевський біля січових стрільців,
які складають зброю. Київ. 1 травня 1918 року.

Читайте також: