Привітання з Великоднем з 1914 року.
Великдень у 1914 році припав на 19 квітня (6 квітня за юліанським календарем). Щоденна українська громадсько-політична, економічна і літературна газета “Рада” писала:
“Христос Воскресе!
Сумно стріваємо рік за роком останніми часами на Україні. Тяжка боротьба, яка часто переходить сили теперішніх працьовників, важкі втрати, могили, могили, могили без кінця й краю… Навіжений галас ворожих кругів, заборони, утиски і репресії… Здавалося б, що тяжкий безпросвітний час переживаємо, в який так трудно лунати бадьорим голосам і так лехко впасти в безодню зневірря, в який бадьорі голоси не знайдуть навіть для себе одгуку…
І проте—єсть у житті нашому якась інша риса, що не дає впадати в тугу та зневірря, а бадьорі викликає надії й мимоволі підіймає дух у-гору, гартує його, виховує в тій живій школі, що зветься невмірущим життям…
Справді—візьмімо тільки останній короткий перебіг часу, од нового року. Вчительський з’їзд у Петербурзі й висока хвиля Шевченкових днів, загальний інтерес до українства, жвава робота на всіх ділянках життя і культури, здобутки братів наших у Галичині—хіба усе це тільки на сумні думки може навести? Адже ж тут, як-не як, а кується нова доля для народу, клекотить живе життя… І хоча доводиться де в чому і втрат зазнавати, але в цілому це все дає безперечно образ руху, сили, боротьби, а не безбарвного нидіння. Це показує, що вже наш народ воскрес із мертвих, що він почуває себе живим організмом, і що він може рушити своїми членами, силкуючись скинути в себе кайдани тяжких обставин.
Образ народа воскреслого, народа, що прагне до життя і всіма фібрами своєї істоти хоче жити— це ж не сумне, а безмірно радісне з‘явище. І не час тепер удаватися в тугу, коли так багато перед нами нез’ораного поля, коли всюди кличе воно активних працьовників на рідні лани. Час ще дужче, ще активніше братися до праці — з надією дійти до мети…
Час актівніше працювати, напружити всі сили, щоб швидче діждатись, коли воскреслий народ сам візьме свою долю в свої руки. І сподіваючись, що це вже не за горами, вітаємо наших а читачів з нинішнім Святом, символом відродження людського, що так нагадує й про наше національне воскресення з мертвих…”
“Рада” — щоденна українська громадсько-політична, економічна і літературна газета ліберального напряму українською мовою на Наддніпрянщині. Видавалась з 1906 по 1919 роки. Видавець Є. Чикаленко.
