Сірожупанна дивізія: шлях українського стрілецтва у 1917–1920 роках

Сіра дивізія, або Сірожупанна дивізія, — неофіційна назва 1-ї Козацько-стрілецької дивізії, яка отримала своє ім’я через колір уніформи. Її було сформовано після укладення Берестейського миру між УНР та державами Четверного союзу 9 лютого 1918 року — з військовополонених українців, вояків армії Російської імперії, що перебували в австрійських таборах Фрайштадт і Йозефштадт. Основою дивізії став 1-й Козацько-стрілецький курінь, створений у лютому 1917 року у Фрайштадті під командуванням сотника Петра Ганжі.

Подальше формування відбувалося у Володимирі-Волинському, і командиром дивізії став підполковник Іван Перлик. До її складу входили чотири піхотні та один гарматний полк, технічна сотня та допоміжні підрозділи. У серпні 1918 року дивізію було передано гетьманському уряду, і її очолив генерал-хорунжий Василь Сокира-Яхонтов, якого згодом замінив генерал-хорунжий Петро Василіїв-Чечель. У цей час дивізія налічувала 140 старшин і 3300 козаків. Вона дислокувалася на Чернігівщині — в районі Стародуба та Конотопа, здійснюючи охорону українсько-російського кордону.

Гетьман Скоропадський оглядає дивізію. 1918 рік.

У вересні—жовтні 1918 року дивізію було скорочено до кадрового складу. Під час протигетьманського повстання вона перейшла на бік Директорії УНР і увійшла до складу Армії Української Народної Республіки. У січні—березні 1919 року дивізія зазнала значних втрат у боях із Червоною армією, а з квітня того ж року воювала на протипольському фронті. У травні 1919 року її було розбито польськими військами, а з решток утворено 4-ту Сіру стрілецьку дивізію у складі Волинської групи. У 1920 році дивізію реорганізували у 4-ту Сіру бригаду, яка вела бойові дії до листопада 1920 року у складі 2-ї Волинської дивізії.

Джерело: Буравченков А.О. Сіра дивізія, Сірожупанна дивізія. Енциклопедія історії України. У 10 т. – К.: Наукова думка