“Викувати серед широких шарів української людності національно-політичну свідомість”. Перший Всеукраїнський з’їзд товариств «Просвіта»
В вересні 1917 року в Києві пройшов перший Всеукраїнський з’їзд товариств «Просвіта».
Товариство “Просвіта” було створено в 1868 році у Львові з метою сприяння культурному, громадському, політичному розвитку української нації, консолідації українського народу навколо національної ідеї. “Просвіта” поширила свою діяльність на всі українські землі. Після довгого періоду наукової, культурної, громадської діяльності в кінці ХІХ століття осередки “Просвіти” починають приймати активну участь в політичному житті. Багато членів “Просвіти” стояли біля витоків перших українських політичних партій.
Перший Всеукраїнський з’їзд товариства «Просвіта» відбувся в вересні 1917 року за ініціативою відділу позашкільної освіти генерального секретарства народної освіти УЦР.
З’їзд проходив в залі Педагогічного музею і був урочисто відкрит генеральним секретарем народної освіти І. Стешенком. В президіум з‘їзду було обрано О. Лотоцького, І. Ганицького та І. Чопівського. Почесним головою з’їзду було обрано професора М. Грушевського.
Наведемо уривок з газети “Нова Рада” за 1917 рік, в якому подається вступне слово Михайла Грушевського до учасників з’їзду: “М. Грушевський, зустрінутий однодушними оплесками та покликами “слава”, привітав з’їзд, яко старіший робітник на просвітній ниві молодших своїх заступників. 3’осібна професор привітав представників “закордонних” “Просвіт” — з тих українських губерній, які російське правительство вилучило з меж автономної України — і висловив певність, що в наслідок праці цих просвітян скоро і ця частина України прилучиться до історичного і більш свідомого українського осередку. Так само звернувся промовець і до представників тих “Просвіт”, котрі працюють серед української людності по ріжних українських колоніях-островах серед чужонаціональної людности, — і закликав їх подбати в своїй просвітній праці про те, щоб ні один українець-виселенець не згубив національної свідомости.
“Просвіти”, як сказав проф. М. Грушевський, повинні сіяти ті “драконові зуби”, з яких виросте нове покоління, котре буде боронити як волю українського народу, так і волю тих инших російських народів, що горнуться тепер до України, бачучи в ній свого дужчого товариша”.
Після Грушевського слово було надано Петлюрі. Ось як ця ж газета пише про його виступ: “Привітав з’їзд і голова Генерального Військового Комітету С. Петлюра та зазначив, що “Просвіти” повинні викувати серед широких шарів української людности національно-політичну свідомість. Промовець закликав просвітян давати по змозі українську книжку на фронт, а також допомогти організуванню на місцях “Вільного Козацтва”.
Багато на з’їзді виступали представники з різних регіонів, голови невеликих осередків просвіти в селах та містах України. Наведемо декілька докладних уривків з промов представників територіальних філій, про які писала “Нова Рада” за 1917 рік: “Чудин, представник Катеринославської “Просвіти”, зробив докладне повідомлення про її діяльність. “Просвіта” ця має кілька відділів по селах і проявляє досить жваву діяльність: видає тижневу часопись та деякі книжки, упорядковує вистави, книгозбірні і таке инше. “Просвіта” взяла також на себе справу порозуміння з ворожими українству російськими елементами в Катеринославі і взагалі веде перед в місцевому українському житті. В останній час “Просвіта” заходилась коло упорядкування в Катеринославі загальноосвітних українських курсів. Перед цим лекційна комісія “Просвіти” улаштувала кілька окремих прилюдних лекцій. Всіх відділів ця “Просвіта” має по селах Катеринославщини 40, але праця т-ва іде не в такім широкім обсягу, як це здавалось керовникам на початку відновлення життя товариства.
Вовченко, від Луганської “Просвіти”, розповів, що справи т-ва, котре заклалось в кінці травня, зпочатку йшли добре, — було багато членів і гарно ширились книжки з книгозбірні, але згодом місцеві “общероси” стали вести ворожу до українства агітацію поміж місцевими робітниками-шахтарями розпускаючи брехні, що український рух — то “німецька інтрига” і таке инше, через що багацько темного робітництва відкаснулось від “Просвіти”, і навіть кілька місцевих учителів-українців, що зпочатку працювали в “Просвіті” потім всі покинули її. Тепер зостався ще гурток щирих робітників, котрі самі мало що можуть зробити, тим більше, що вони примусили місцеву мійську думу дати їм одну школу, але тепер відколи вчителі повтікали від “Просвіти” і від української справи, нікому в тій школі вчити. Промовець закінчив проханням дати Луганській “Просвіті” допомогу інтелігентними людьми.
Благонадежний, представник Павлоградської “Просвіти”, яка має в своєму повіті 11 відділів (філій) по селах та залізничних станціях (2) і коло якої купчиться все національне життя повіту. Місцеві російські, та і почасти єврейські, кола ставляться до діяльности “Просвіти” вороже і роблять проти неї виступи. Національно-свідома частина учительства та кооператори Павлоградського повіту багато допомагають “Просвіті” в позашкільній освіті серед людности повіту і зате друга частина учителів, між котрими мало не половина великоросів, всіма силами і засобами намагаються загальмувати відродження українського народу і поширення серед нього національної свідомости. Але “Просвіта” робить заходи, щоб ввійти в порозуміння і з цими учителями-чужинцями, та навернути, по змозі, і їх до просвітної роботи серед української людности. Т-во працює в тісному єднанні з відділом позашкільної просвіти місцевого земства, тим більше, що сам д-ій Б. є і завідуючим цим відділом, який через мандрівних лекторів веде систематичну освітну та організаційну працю по селах. Між иншим промовець дуже хвалив книжку Гната Хоткевича — “Хто ми і чого нам треба”, котра, на його думку, є чи не найкращою зо всіх українських агітаційних та освідомлюючнх брошур. Павлоградська Селянська Спілка зпочатку вороже ставилась до української справи і до “Просвіти”, але тепер цілком перемінила своє відношення і навіть винесла недавно постанову про прилучення повіту до автономної України.
Сніжко (з Вознесенського рудника, Бахмутського пов.). На руднику “Просвіта” поволі об’єднала коло себе біля 200 душ, але тільки після упертої ідейної боротьби з місцевими несвідомими українцями та росіянами. Тепер “Просвіта” навіть ввійшла в блок з організацією російських соціалістів-революціонерів та працює в єднанні з сусідньою Юзівською “Просвітою”. Т-во упорядковувало кілька разів вистави, котрі мали великий успіх серед місцевих робітників, але тамошній “Советъ рабочихъ депутатовъ” не дає “Просвіті” для вистав народного дому, в котрому сам показує кінематографичні картини, які дають йому зиск.”
З’їзд обговорив політичні питання та визначив завдання просвітянських організацій- освітня робота, піднесення політичної і національної свідомості населення. За результатами засідань з’їзд ухвалив резолюції: «Про шкільну та позашкільну освіту», «Про видавничу справу», «Про народний спів та музику», «Про організування „Просвіт“», «Про народний театр».
Джерела:
1.Газета “Нова Рада” за 1917 рік цитується за матеріалом видання Слово Просвіти
2.Малюта О.В. “Просвіти” і Українська Державність (друга половина XIX – перша половина XX століття). К., 2008
3.Гриценко А.П. Перший Всеукраїнський з’їзд товариств «Просвіта». Енциклопедія історії України