Формула Остроградського

Михайло Остроградський, український математик, механік і фізик. Належить до найкращих математиків 19 століття, чиї праці отримали світове визнання. Займався майже всіма актуальними проблемами математики свого часу. Заснував наукову математичну школу. Академік Петербурзької АН (1830). Член-кореспондент Туринської, Римської, Французької, Американської академій, почесний доктор Київського та Московського університетів, почесний член Харківського університету (1859). ЮНЕСКО у 2001 році внесла Остроградського до переліку видатних математиків світу.

Михайло Васильович Остроградський народився 24 вересня 1801 року в селі Пашенівка (нині Козельщинський район Полтавської області). Рід Остроградських походить від козацьких старшин.
Початкову освіту Михайло здобував у пансіоні при полтавській гімназії. Але навчався там доволі погано, прогулював уроки, особливо незадовільні оцінки були з мов. В 1816 році Михайло вирішив стати військовим і його відправили до Петербурга, з наміром пристроїти до гвардійського полку. Дорогою вони з батьком заїхали до Харкова, де жив дядько Михайла, який і переконав його, що потрібно продовжувати освіту. Тому юний Михайло залишається у Харкові, де він спочатку стає вільним слухачем Харківського університету, а з 1817 — студентом фізико-математичного факультету. Саме в університеті Михайло по справжньому захопився наукою, особливо математикою. Навчався на відмінно і як найкращому випускникові 1820 року йому присудили ступінь кандидата. Але частина професури університету була проти такого рішення, тому талановитого студента позбавили ступені кандидата. Михайло, не згодний з таким рішенням, через рік блискуче складає всі необхідні іспити для присудження йому кандидата. Однак міністр духовних справ і народної освіти не затвердив рішення Ради і йому запропонували знову складати іспити. Міністр мотивувався нібито тим, що молодий вчений дотримувався вільних поглядів та не відвідував лекції з богослов’я. Обурений Михайло відмовився не тільки ще раз складати іспити, а й від диплома університету.

Далі Михайло Остроградський продовжив навчання в Парижі, де слухав лекції відомих математиків та фізиків. Тут він починає свої перші самостійні наукові розробки. В 1832 році надруковано його першу наукову роботу “Мемуари про поширення хвиль в циліндричному басейні”. З цього часу розпочинається його активне наукове та викладацьке життя. В 1836–1837 роках читав курс з алгебраїчного і трансцендентного аналізу. Викладав у багатьох навчальних закладах. Запропонував оригінальний висновок канонічних рівнянь, досліджував інтеграли загальних рівнянь динаміки, а також вирішив ізопериметричну задачу. Займався зовнішньою балістикою. Вивів рівняння руху снаряда, вивчав опір повітря, дію пострілу на лафет гармати. В теорії потенціалу розв’язав деякі задачі, що стосуються притягання сфери та сфероїда. Досліджував поширення тепла у твердих тілах, одержав рівняння поширення тепла в рідинах. Ім’я Остроградського носить розроблений ним засіб виділення раціональної частини невизначеного інтеграла. Незалежно від Гамільтона відкрив принцип найменшої дії (принцип Гамільтона–Остроградського).

Його праці присвячені теорії чисел, алгебрі, геометрії, теорії ймовірностей, питанням методики викладання математики і механіки у вищій та середній школах.

Михайло Остроградський усе життя не поривав зв’язків з Україною. Поряд з французькою та російською мовами постійно вживав і українську. Часто приїздив з родиною на батьківщину.

1 січня 1862 року Михайло Остроградський помер внаслідок тяжкої хвороби. Згідно із заповітом, Михайла Васильовича поховали у рідному селі Пашенівка.

Цікаві факти про Михайла Остроградського

Михайло Васильович був кремезним чоловіком, високого зросту та мав гучний голос.

Михайло Остроградський втратив одне око. Сталося це в Парижі внаслідок необережного поводження з фосфорним сірником

Мав феноменальну пам’ять. Знав на пам’ять велику кількість літературних творів та віршів.
У 1831 році Остроградський одружився з Марією Василівною Купфер. У них було 3 дітей.

Джерела: Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського