Микола Євшан – забутий творець українського слова.

​Микола Євшан (справжнє прізвище — Федюшка) — український публіцист, літературний критик, перекладач, громадський діяч, військовий, українізатор армії.

Сьогодні його ім’я мало відоме широкому загалу, але за своє коротке життя Микола Євшан залишив яскравий спадок як в українській літературі, так і в українській історії.

Народився 19 травня 1889 року на Івано-Франківщині, навчався у Львівському університеті, де одним із його викладачів був Михайло Грушевський. Саме Грушевський звернув увагу на талановитого студента та почав його підтримувати. Так Євшан почав працювати в Науковому товаристві імені Шевченка, а на деякий час навіть став секретарем Грушевського.

Микола Євшан залишив багатий літературний спадок. Він друкувався в журналах «Бджола», «Будучність», «Літературно-науковий вісник», став одним із провідних авторів журналу «Українська хата». Сферою його наукових інтересів були українська література та культура. Насамперед він був відомий як літературний критик і дослідник творчості українських письменників.

Своє завдання на літературній ниві він сформулював так: «вибити вікно в Европу для української літератури» — розширити світогляд українських літераторів, запровадити в українській літературі європейські напрями та тенденції, відірвати літературу від побутовщини й піднести її на новий естетичний рівень. Саме з метою впровадження європейськості в українське інтелектуальне середовище він активно перекладав українською мовою твори європейських філософів, поетів, письменників.

“Всякий ідеал, щоби він був корисний, щоби був дійсною силою, мусить виходити тільки з життя, мусить звертатись до життя, кінцеву ціль покласти в житті”

Євшан не був відірваний від політичного та громадського життя. Уже в студентські роки він брав участь в українському студентському русі, а з перших днів появи ЗУНР став активним її прихильником і зайняв тверду проукраїнську позицію. Ще з початку Першої світової війни воював у лавах Австро-Угорської армії, а з початком Української революції став на позиції українізації військових частин, що складалися переважно з українців.

Так, з його ініціативи та під безпосереднім керівництвом був українізований 9-й полк у Журавиці (Польща), коли всі вояки-українці перейшли під командування поручника Федюшки, склали присягу на вірність ЗУНР, роззброїли поляків 9-го полку, заарештували польських офіцерів. Полк передислокувався до Перемишля і став на західних кордонах України, готовий обороняти їх зі зброєю в руках. Але Українська Національна Рада в Перемишлі почала переговори з поляками й на їхню вимогу дала Федюшці наказ розпустити українських військовиків і звільнити заарештованих польських офіцерів. Цей наказ здеморалізував 9-й полк. Микола Федюшка змушений був уночі пішки тікати, щоб не потрапити в руки поляків.

Згодом проходив службу в УГА, став членом «Селянсько-робітничого союзу», займався громадською та літературною діяльністю. Помер 1919 року у Вінниці від тифу.