Серпневий путч. Точка в історії СРСР.

Серпневим путчем називають низку подій 18-21 серпня 1991 року в СРСР. Ці події пов’язані зі створенням і діяльністю ДКНС (Державний комітет з надзвичайного стану). Комітет було створено 18 серпня, він включав до свого складу низку вищих партійних, державних, військових чиновників.

Датою початку виступу ДКНС було обрано 19 серпня. Чому саме ця дата? На 20 серпня було намічено підписання нового союзного договору, який скасовував договір 1922 року про утворення СРСР. Новий союзний договір погодилися підписати всі союзні республіки, окрім Балтійських країн, Молдови, Вірменії та Грузії. Члени ДКНС бачили в цьому договорі фактичний розпад Союзу, тому вирішили виступити до його підписання з метою запровадження надзвичайного стану та скасування підписання нового договору.

Текст договору реформував систему, виходячи з політичної та соціальної ситуації, що склалася в країні, але зберігав Союзну державу, хоча трохи в меншому складі. Однією з причин виступу ДКНС називають також кадрові зміни, що планувалися. Нібито Горбачов планував замінити главу уряду Павлова, а також голів силових відомств. Про ці плани стало відомо голові КДБ Крючкову. За деякими даними КДБ прослуховувало всіх вищих чиновників, у тому числі і Горбачова, і саме з матеріалів прослуховування стало відомо про кадрові зміни, що намічаються.

Серпневому путчу передувало серйозне політичне та економічне погіршення ситуації в країни. Той самий Крючков, неодноразово подає Горбачову аналітичні записки, з вимогами згортання політичних реформ та наведення порядку жорсткими методами. Водночас у самих республіках дедалі голосніше звучать голоси про необхідність суверенітету та виходу із Союзу. Все це загрожувало центральному партійному та державному апарату та спонукало до створення ДКНС та спроби перевороту.

Ключовою фігурою путчу вважають голову КДБ Крючкова, хоча публічно на чолі комітету став віцепрезидент СРСР Геннадій Янаєв.

Початок путчу збігся з відсутністю Горбачова у Москві. У цей час він перебував у Криму, на дачі у Форосі. Не зрозуміла до сьогодні роль в цих подіях самого Горбачова. Сам він давав різні відомості щодо цих подій. Спочатку говорив, що не знав про путч, що планувався, пізніше говорив що знав. Відомо, що з початком путчу члени ДКНС вилетіли до Горбачова, щоб заручитися його підтримкою. Не відомий і результат цього візиту. За одними відомостями Горбачов виступив із різким осудом, за іншими нібито надав підтримку путчистам, але сам відмовився брати в ньому участь. За офіційною версією Горбачова блокували у Форосі, відключили урядовий зв’язок, але за спогадами деяких учасників Горбачов мав можливість вилетіти з Криму, і зв’язок працював. Загалом, тут більше запитань, ніж відповідей

У чому причина невдачі виступу ДКНС? Можна сказати, що головна причина це політична, суспільна ситуація, що змінилася, при якій люди вже не хотіли жити при старому режимі, а прагнули реформ. Путчисти цього не врахували. Підтримки вони не отримали не серед населення, не серед партійних, державних, військових функціонерів, багато хто з них відмовився визнавати ДКНС та виконувати їх вказівки. Головною силою, яка виступила проти путчу, був Борис Єльцин (на той момент Президент РРФСР) та його прихильники. Вони й склали кістяк опору.

Серпневий путч закінчився повним провалом та арештом членів ДКНС, але став відправною точкою розпаду СРСР, став початком кінця. Саме путч остаточно розхитав і так слабку політичну систему, показав всю слабкість і недієздатність центральної влади та активізував процес виходу республік зі складу Союзу. 24 серпня заявила про свій вихід із союзу Україна – одна з найбільших та найрозвиненіших республік. Одного тільки путчисти досягли – новий союзний договір не було підписано, але СРСР це не врятувало.