Трагічна доля Німців України: сталінські репресії та депортація в 1941 році
Репресії, переслідування, звинувачення в шпигунстві німецького населення розпочалися ще на початку 1930-х років, разом з масштабним переходом всієї країни Рад до епохи репресій. Особливого розмаху цей процес набуває з 1933 року, коли Гітлер прийшов до влади в Німеччині. З архівних документів НКВС того періоду виявляється, що багато громадян німецького походження були притягнуті до судових розглядів, де їх звинувачували у зрадництві, шпигунстві та співпраці з нацистською Німеччиною.
Шпигуноманія щодо німецького населення набуває найбільшого розмаху з початком радянсько-німецької війни. Відправною точкою у процесі депортації німців деякі історики вважають бойове донесення №28/ОП від штабу Південного фронту, на ім’я Сталіна і Головкома Південно Західного напрямку Будьонного з Вознесенська від 3 серпня 1941 р. В цьому донесенні зазначалося: «1. Військові дії на Дністрі показали, що німецьке населення стріляло з вікон і городів по наших військах. Встановлено також, що фашистсько-німецькі війська, що вступили у німецьке село 1.8.41г. зустрічалися хлібом, сіллю. На території фронту є безліч населених пунктів з німецьким населенням. 2. Просимо дати вказівку місцевим органам влади про негайне виселення неблагонадійних елементів. Тюленєв, Запорожець, Романов». На бланку цієї шифрограми Сталін написав таку резолюцію: «Товаришу Берія. Потрібно виселити з тріском. І.Ст.». Точно не відомо який вплив мала ця шифровка на подальші дії проти німецького населення України. З примітки на полях документа видно, що Берії про цю резолюцію було повідомлено 25 серпня, тобто через три тижні після надходження шифровки. Навряд чи ця шифровка мала таке велике значення в ділі депортації німецького населення, і приводом до для її початку вона точно не стала, а була лише одним з елементів заздалегідь продуманої операції. Судячи з відношення сталінського режиму до етнічних німців протягом 1930-х років, початок масових репресій проти всіх представників німецької нації без виключення було лише питанням часу, і якби не війна то приводи до цих злочинних дій все одно знайшлись би. Як показує історія для радянської влади це ніколи не було проблемою.
Заходи по депортації німців України були розпочаті на території Криму. 14 серпня 1941 року вийшла Директива Ставки ВГК № 00931 Головнокомандувачу військами Південно-Західного напрямку в якій зазначалось: “очистити негайно територію півострова від місцевих жителів – німців та інших антирадянських елементів”.
Протягом 17–20 серпня 1941 року, 50 тисяч осіб німецької національності за звинуваченням у “пособництві гітлерівським загарбникам” було депортовано з Криму у Середню Азію та Сибір. Усього з Кримської АРСР було переселено бл. 65 тисяч німців.
31 серпня 1941 р. була ухвалена постанова Політбюро ЦК ВКП (б) «Про німців, які проживають на території Української РСР», якою НКВС СРСР доручалося: «1) німців, які перебувають на обліку, як антирадянський елемент, заарештувати; 2) решту працездатного чоловічого населення віком від 16 до 60 років НКО мобілізувати в будівельні батальйони НКВС для використання у східних областях СРСР».
22 вересня Державний комітет оборони СРСР (ДКО) прийняв постанову “Про переселення німців із Запорізької, Сталінської і Ворошиловградської областей”. Згідно з цією постановою переселено 31 320 німців із Запорізької області, 2590 німців із Ворошиловградської (нині Луганська) області. Першими переселяли чоловіків віком від 16 до 60 років. За станом на 10 жовтня 1941, із Сталінської (нині Донецька) області було вислано понад 28 тисяч німців. Вони направлялись в Актюбинську та Кустанайську області Казахстану. За постановами ДКО було переселено більше 40 тисяч осіб німецької національності з Одеської та Дніпропетровської областей до Алтайського краю. В цілому понад 100 тисяч українських німців було насильно переселено.
Заходи з депортації проводилися військами НКВС, при цьому давалися розпорядження проводити депортацію найшвидшими темпами з використанням всіх необхідних для цього методів. В наказі Народного Комісару Внутрішніх Справ СРСР від вересня 1941 року № 001354 зазначалось:
“Попередити весь оперативно-чекістський склад, що у разі виникнення волинок, антирадянських виступів чи озброєних зіткнень вживати рішучих заходів щодо їх ліквідації. У разі відмови окремих членів сімейств, що підлягають переселенню, виїхати до місця розселення таких осіб заарештувати та перевести на місце розселення у примусовому порядку”.
Згідно з наказом комісара внутрішніх справ СРСР німців чоловіків у віці від 17 до 50 років, з числа висланих до Новосибірської та Омської областей, Красноярського та Алтайського краю, Казахської РСР у кількості 80 000 чоловік розташовують по наступним таборам: Івдельтаб 12 000 чоловік, Північуралтаб – 12 000 чоловік, Усольтаб – 5 000, Вяттаб 7 000, Устьвимтаб – 4 000, Крастаб – 5 000, Бакальский табір – 30 000, Богословський табір – 5 000 чоловік. У 2 пункті наказу зазначено про формування робочих отрядів чисельністю 1500–2000 чоловік. Утримання отрядів поставлено на самоокупаємість. За відмову від праці, дезертирство засуджували до вищої міри покарання.
Чимало переселенців загинули в дорозі під час бомбардувань німецькою авіацією, внаслідок жорстоких методів депортації, а також нелюдських побутових умов у місцях їх поселення.
Документи
Шифрування № 55618 командування Південного фронту Ставці Верховного командування про стрілянину німецького населення на Дністрі по військах Червоної армії, що відходять
4 серпня 1941 р
ЦІЛКОМ ТАЄМНО
СТАВКА ВЕРХОВНОГО КОМАНДУВАННЯ тов. СТАЛІНУ
ГОЛОВКОМ тов. БУДЕННОМУ
БОЙОВЕ ДОНЕСЕННЯ № 28/оп ШТАБ ФРОНТУ ВОЗНЕСЕНСЬК
1. Військові дії на ДНІСТРІ показали, що німецьке населення стріляло з вікон і городів по наших військах, що відходять.
Встановлено також, що фашистсько-німецькі війська, що вступали в німецькому селі 1.8.41 р., зустрічалися хлібом, сіллю.
На території фронту є маса населених пунктів з німецькою населенням.
2. Просимо дати вказівки місцевим органам влади про негайне виселення неблагонадійних елементів.
№ 2094 ТЮЛЕНЕВ, ЗАПОРІЖЕЦЬ, РОМАНІВ.
Постанова політбюро ЦК ВКП(б)
«Про німців, які проживають на території Української РСР»
31.08.1941
ЦІЛКОМ ТАЄМНО
21. Про німців, які проживають на території Української РСР
Затвердити таку пропозицію НКВС щодо німців, які проживають на території Ворошиловградської, Дніпропетровської, Запорізької, Київської, Полтавської, Сталінської, Сумської, Харківської та Чернігівської областей:
1) німців, які перебувають на обліку як антирадянський елемент, заарештувати;
2) решту працездатного чоловічого населення у віці від 16 до 60 років НКО мобілізувати у будівельні батальйони та передати НКВС для використання у східних областях СРСР.
Доповідна записка НКВС СРСР № 2642/Б у ДКО з поданням проекту постанови ДКО про переселення німців із Запорізької, Сталінської та Ворошиловградської областей
№ 2642/Б 22 вересня 1941 р.
З метою запобігання антирадянській роботі з боку німців, що проживають у Запорізькій, Сталінській та Ворошиловградській областях Української РСР НКВС СРСР вважає за доцільне їх переселити до Казахської РСР загальною чисельністю 109 487 осіб.
У період з 2 по 5 вересня серед цих осіб заарештовано антирадянського елемента у кількості 7091 осіб.
Крім того, чоловіча частина німецького населення цих областей у кількості 13484 особи мобілізована та під конвоєм спрямована на будівництва ГУЛАГу НКВС СРСР.
Представляючи проект постанови Державного Комітету Оборони, прошу Вашого рішення.
Народний комісар внутрішніх справ Спілки РСР Л. Берія
Джерела та література:
- Депортація німців України 1941–1946 рр. Збірник документів / Упорядники А. Айсфельд, О. Айсфельд; Передмова А.Кудряченка; Вступ А. Кудряченка і А. Айсфельда. – ДУ «Інститут всесвітньої історії НАН України». – Київ : Фенікс, 2021. – 280 с.
- Енциклопедія історії України: Т. 2: Г-Д / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. – К.: В-во “Наукова думка”, 2004.
- Кудряченко А.І. Німці України: вчора, сьогодні і завтра / Кудряченко А.І., Кулініч І.М., Хохлачов В.В. Вихідці з німецьких земель на теренах України: минуле та сьогодення. – К. Наук. думка. – 1995
- Герус-Бахтіна Н. А. Німецькі етнічні меншини напередодні та в перший рік Великої Вітчизняної війни / Н. А. Герус-Бахтіна // Наукові записки [Національного педагогічного університету ім. М. П. Драгоманова]. Серія : Педагогічні та історичні науки. – 2015. – Вип. 126. – С. 200-206.
