Проголошення незалежності: історичний акт 1991 року.

Акт проголошення незалежності України був написаний напередодні, 23 серпня 1991 року, у звичайному шкільному зошиті.

Події розгорталися на тлі серпневого путчу, який закінчився провалом і став початком краху радянської системи. Комуністи у Верховній Раді України, що ще напередодні тримали владу у своїх руках, були розгублені й почали здавати позиції. Саме тоді Левко Лук’яненко запропонував депутатам якнайшвидше проголосити незалежність України. Дмитро Павличко доручив йому підготувати відповідний документ.

Левко Лук’яненко разом із депутатом Леонтієм Сандуляком написали акт прямо на лавці, на вулиці Грушевського. Як згадує сам Левко Лук’яненко документ мав бути максимально лаконічним, простим і зрозумілим — таким, щоб не викликати непотрібних дискусій у сесійній залі. Назву документа також обирали дуже уважно. Зупинилися на слові «Акт», адже воно не несло жодних історичних чи ідеологічних асоціацій.

У першому варіанті текст містив формулу «відновлення української держави». Але з огляду на політичні обставини її замінили на «проголошення». Адже згадка про «відновлення» могла б трактуватися як спроба повернутися до Гетьманщини чи УНР — і тоді комуністична більшість у парламенті ніколи б не підтримала документ.

Так був створений Акт проголошення незалежності України — короткий за формою, але доленосний за змістом текст.