Проголошення Акта злуки УНР та ЗУНР. Як це було.
22 січня 1919 року на Софійському майдані в Києві з урочистостями відбулося проголошення Акта злуки УНР та ЗУНР. Спогади очевидців дають нам можливість яскраво уявити події того дня. Давайте разом відвідаємо січневий Київ 1919 року: “Стоїть морозний день, дерева покриті інеєм. З самого ранку місто прийняло урочистий вигляд. Доми прибрано національними прапорами й транспарантами. На балконах домів повішені килими й полотна з яскравими українськими рисунками.
Особливо гарно декоровано доми на Софійській площі та сусідніх вулицях. З-поміж них відзначається дім, у котрім поміщається центральна контора телеграфа та будинок київського губернського земства. На балконах цих домів було поміщено портрети й бюсти Шевченка, прибрані національними стрічками й прапорами. Тріумфальну арку при вході з Володимирської вулиці на Софійську площу, було прибрано зверху, також і по боках, старовинними гербами України й Галичини. По всій площі було прибито до стовпів різні герби українських губерній та плакати.
В одинадцятій годині ранку на площу, під звуки музики, почали приходити українські піхотні військові частини, артилерія і самострільні команди, котрі стали шпалірами з усіх чотирьох боків площі. За військом поволі збиралась велика кількість народу, котра до початку урочистості заповнила всю площу й сусідні вулиці. Багато вилізло на дерева для того, щоб звідти краще побачити урочистість. Почали поволі приходити різні делегації й учні із шкіл, разом з учительським персоналом.
Розділенням по місцях делегацій та всім церемоніалом урочистостей завідував артист М. Садовський. Незабаром поперед війська уставились нові шпалери з учнів, котрі приходили на площу з національними прапорами й з плакатами. Із численних делегацій, котрі були присутні на
урочистості, першими прийшли служачі залізниць з великим національним прапором, на котрому було написано: “Слава українським Героям”.
Опісля почали приходити делегації від окремих міністерств та інших установ, хрестні ходи зі всіх київських церков. Духовенство всіх церков збиралось у Софійському соборі, де в цей час йшла Служба Божа, котру правив єпископ черкаський Назарій разом з соборним духовенством. На площі робиться тісніше й тісніше. В І2 годині, проти Софійського собору стають в колони члени Трудового Конгресу на чолі з тимчасовою колегією, делегація від Галичини і Буковини, старшини українських галицьких полків, що знаходяться в Києві і члени Національного Українського Союзу. Займають свої місця коло місць призначених для членів Директорії, члени Ради Міністрів з головою Ради Міністрів Чехівським на чолі. Тут стають також представники дипломатичного корпусу.
В І2 годин з Софійського собору на площу виходить і займає місце навколо збудованого там аналою духовенство з хоругвами на чолі. В церковній процесії були архієпископи: катеринославський — Агапит і єпископи: мінський — Георгій, вінницький — Амвросій, черкаський — Назарій, канівський — Василь і уманський – Димітрій.
Під час цього вже здалека чути поклики “Слава!” в честь членів Директорії, котра під’їздить до площі на автомобілях. Поклики “Слава” переливаються, робляться все дужчі. Скоро члени Директорії, на чолі з головою Винниченком, займають свої місця. Військовий оркестр грає національний гімн. Чути нові поклики “Слава”. На площі настає тиша. Наступає самий урочистий момент сьогоднішнього свята.
Ставши обличчям до членів Директорії державний секретар др. Л. Цегельський оповіщає таку грамоту Української Національної Ради про об’єднання Західної Української Республіки з Великою Східною Україною: “До світлої Директорії Української Народної Республіки в Києві. Президія Української Національної Ради і Ради Державних Секретарів Західної Української Народної Республіки мають честь подати отим до відома світлої Директорії і Уряду УНР, що Українська Національна Рада, яко найвищий законодавчий орган ЗУНР на урочистому засіданні в Станиславові дня 3 січня 1919 року одноголосно рішила, що слідує: “Українська Національна Рада, виконуючи право самоозначення Українського Народу, проголошує урочисто з’єднання з нинішнім днем ЗУНР з УНР в одну одноцільну, суверенну Народну Республіку””.
Джерело: Левко Лукасевич. “Роздуми на схилку життя”. Нью-Йорк. Українське православне видавництво св. Софії, 1982 рік. С. 111-113.
Левко Лукасевич учасник української революції, економіст, ройовий студентської сотні у бою під Крутами.
