Хроніка подій: 17 червня в історії

• 17 червня, 1944 — Ісландія офіційно проголосила себе республікою та здобула повну незалежність від Данії. Рішення стало наслідком референдуму, проведеного наприкінці травня 1944 року, за результатами якого було розірвано дансько-ісландську унію. Того ж дня парламент обрав регента країни Свейнна Б’єрнссона першим президентом Ісландської Республіки терміном на один рік. Подія стала визначальним етапом у становленні сучасної ісландської державності.

• 17 червня, 1953 — у Східній Німеччині розпочалося масштабне народне повстання проти сталінського режиму. На вулиці міст НДР вийшло понад мільйон людей, які вимагали свободи, демократичних реформ та покращення умов життя. Влада придушила виступи за допомогою радянських танків. Ці події стали першим масовим антикомуністичним протестом у європейських країнах радянської сфери впливу.

• 17 червня, 1682 — народився Карл XII, король Швеції у 1697–1718 роках. У спадок він отримав державу, що домінувала в Північній Європі та мала одну з найсильніших армій і флотів свого часу. Під час Північної війни на його бік перейшов гетьман Іван Мазепа з частиною козацького війська та Військо Запорозьке Низове.

• 17 червня, 1703 — народився Джон Веслі, англійський богослов і засновник Методистської церкви. Заснований ним рух виник у 1720-х роках в межах Англіканської церкви, а наприкінці XVIII століття перетворився на окрему церковну течію. Методизм наголошує на послідовному та дисциплінованому дотриманні євангельських принципів.

• 17 червня, 1888 — народився Гайнц Вільгельм Гудеріан, німецький воєначальник, генерал-полковник Вермахту та один із провідних військових теоретиків ХХ століття. Він став одним із головних розробників концепції моторизованої війни та командував бронетанковими підрозділами Третього Рейху.

• 17 червня, 1911 — народився Віктор Некрасов, київський письменник, публіцист і дисидент. Широке визнання йому принесла повість «В окопах Сталінграда», за яку у 1947 році він отримав сталінську премію. Згодом Некрасов дедалі активніше виступав проти радянської політики: протестував проти реабілітації Сталіна, підтримував В’ячеслава Чорновола та порушував тему трагедії Бабиного Яру. У 1974 році був змушений емігрувати, оселився в Парижі, співпрацював із Радіо «Свобода» та продовжував літературну діяльність.