Буковинське віче

3 листопада 1918 року в Чернівцях відбулося Буковинське віче – народні збори, які ухвалили рішення про приєднання Північної Буковини до України.

Після розпаду Австро-Угорської імперії на карті Європи з’являються нові незалежні держави. У Львові була проголошена ЗУНР. Спроба встановити українську владу відбулася і в північній Буковині, де переважало українське населення.

25 жовтня 1918 року був створений “Український Крайовий Комітет Буковини” , як частина Української Національної Ради у Львові, на чолі з Омеляном Поповичем. У відповідь румуни Буковини проводять свої збори, де наполягають встановленні румунської влади на території всієї Буковини. Румунські парламентарі від Буковини проголосили себе законодавчою владою на всій території Буковини.

3 листопада 1918 року на народне віче до Чернівців прибуває 10 тисяч учасників. В ході своєї роботи віче приймає таку ухвалу: ” Місто Чернівці, відтак українські (за урядовими переписами 1900 і 1910 рр.) повіти Заставнівський, Кіцманський, Вашковецький та Вижницький повністю, Чернівецький та Серетський – за винятком румунських громад, а також переважно українські громади Сторожинецького, Радівецького і Кимполунзького повітів творять окрему українську область. У цій області найвищою визнається влада У.Н.Р. у Львові… Рішуче протестує проти посягання чужих народів на ту суто-українську область, а зокрема проти ухвал румунського віча з дня 27 жовтня, котре, нехтуючи брутально принцип самоозначення народів, виявило намір загарбати цілу Буковину…”

Румунія відповіла силою – 11 листопада 1918 року на територію Північної Буковини включно з Чернівцями вводяться румунські війська. Згідно з Сен-Жерменським мирним договором 1919 р. за Румунією було визнано Південну Буковину, а за Севрським мирним договором 1920 р. — і Північну Буковину.

Джерело фото: Державний архів Чернівецької області