Вбивство Симона Петлюри
25 травня 1926 року в Парижі біля книгарні на розі вулиці Расін і бульвару Сен-Мішель було здійснено напад на Симона Петлюру, який отримав смертельні поранення. Нападником був Самуїл Шварцбард, якого затримали на місці. Симон Петлюра помер цього ж дня, так і не прийшовши до тями.
Після поразки Української Народної Республіки Петлюра виїхав за кордон і з 1924 року жив у Парижі. Він залишався активним діячем української еміграції, очолював Директорію УНР в екзилі, займався публіцистичною діяльністю.
Місце вбивства Симона Петлюри
Самуїл Шварцбард походив із Бессарабії (територія сучасної Одеської області). З молодості дотримувався анархістських поглядів і з 1903 року займався підпільною революційною діяльністю. Після поразки першої революції в Російській імперії втік до Австро-Угорщини, де заарештовувався за пограбування і врешті був депортований. З 1910 року жив у Парижі, служив у Французькому іноземному легіоні під час Першої світової війни. У 1917 році повернувся до Бессарабії. У 1919 році вступив до Червоної армії, воював у складі загону Котовського. У 1920 році знову виїхав до Франції, де вступив до прорадянського «Союзу українських громадян».
Самуїл Шварцбард
Після затримання він пояснив свої дії помстою за єврейські погроми 1919–1920 років і безпосередньо за загибель його батьків та членів родини, вважаючи Петлюру як керівника держави напряму відповідальним за це.
Судовий процес відбувся в Парижі у жовтні 1927 року та швидко вийшов за межі звичайної кримінальної справи. Захист Шварцбарда очолював відомий французький адвокат Анрі Торрес, який побудував лінію захисту навколо теми погромів та питання відповідальності за насильство проти єврейського населення. Під час слухань активно обговорювалася роль військових частин УНР і отаманських загонів у подіях того часу.
Самуїл Шварцбард виступає на суді
Виступ адвоката Самуїла Шварцбарда під час судового засідання
Водночас уже тоді серед соратників Петлюри з’явилися припущення про можливу причетність радянських спецслужб до організації замаху. Французький суд присяжних зрештою виправдав Шварцбарда. Дискусії навколо цієї справи не припинилися й надалі: сьогодні більшість дослідників вважають радянський слід у цій історії безперечним.