З’їзд поневолених народів. Вересень 1917 року

21 вересня 1917 року в Києві відкрився з’їзд представників народів і областей, які прагнули федеративної перебудови колишньої Російської імперії. Він відбувся з ініціативи Української Центральної Ради та проходив у приміщенні Педагогічного музею в Києві.

На з’їзд прибули представники татар, євреїв, білорусів, естонців, молдован, донських козаків, Союзу козацьких військ та бурятів – усього 93 особи. Представники російського політикуму на з’їзд не з’явилися, продемонструвавши цим самим, що російська інтелігенція, як і Тимчасовий уряд, залишалася на позиціях централізації та русифікації. Прибув лише один представник Тимчасового уряду – кадет (член Конституційно-демократичної партії) українського походження М. Славинський.

З’їзд тривав вісім днів і ухвалив низку постанов: про національно-персональну автономію, про загальнодержавні та крайові мови, про Установчі збори, про Раду народів у Києві (її склад і компетенцію) та про Раду національностей при тимчасовому управлінні.

Наприкінці своєї роботи з’їзд обрав Раду народів, яка мала перебувати в Києві й доручив їй очолити роботу зі створення федерації на теренах колишньої імперії. Головою Ради було обрано Михайла Грушевського. Одним із перших заходів Ради народів стало видання окремого журналу, присвяченого ідеї федерації та справі практичного втілення її в життя.