Кривавий мітинг і анархісти: коротко про 1 травня

1 травня — дата, що асоціюється зі святом праці. Але її коріння — криваві, суперечливі й політизовані. У 1886 році в Чикаго під гаслами боротьби за 8-годинний робочий день спалахнули масові страйки. Та мирні вимоги швидко переросли в насильство. Анархісти, що закликали до збройного повстання, ідеї радикального соціалізму, ненависть до «буржуазного» ладу — усе це призвело до вибуху, стрілянини та смертей. Це не лише історія боротьби за права, а й приклад того, як радикальні ідеології здатні обернути суспільне невдоволення на хаос і жертви.

У той час робітники працювали по 10–12 годин на день, а деякі фабрики та заводи навіть вимагали 14-годинного робочого дня. У відповідь на це робітники почали організовуватися та вимагати скорочення тривалості робочого дня до 8 годин. До суто економічних вимог поступово додавалися й політичні — знищення капіталістичної системи та панування одного класу над іншим. При цьому лідери робітничих гуртків і різних організацій дедалі більше радикалізувалися у своїх вимогах, закликаючи робітників озброюватися та готуватися до справжньої боротьби за свої права. Найбільш радикальними у робітничому середовищі були анархісти. У 1886 році Американська федерація праці проголосувала за проведення національного страйку 1 травня 1886 року.

Чикаго був одним із найбільших промислових центрів, що увібрав у себе велику кількість пролетаріату зі США та Європи (особливо з Німеччини). Сильні позиції в профспілковому русі Чикаго займали анархісти, які до весни 1886 року поширювали серед робітників прокламації з такими закликами: «Вимагайте скорочення робочого дня зі зброєю в руках, щоб гідно зустріти кривавих псів капіталізму — поліцію та ополчення».

1 травня 1886 року в Чикаго та інших містах країни відбулися масові страйки. У Чикаго близько 40 тисяч робітників вийшли на вулиці з вимогою восьмигодинного робочого дня. Мітинг пройшов без інцидентів, однак у наступні дні, напередодні мітингу на Геймаркет-сквер, напруженість між робітниками та поліцією зросла.

3 травня в районі фабрики механічних жниварок «МакКормік» сталася сутичка між робітниками та поліцією, внаслідок якої загинули двоє робітників і кілька було поранено. Раніше власник фабрики звільнив усіх робітників, які брали участь у страйку, та поставив до верстатів штрейкбрехерів (так називали робітників, найнятих під час страйку, які відмовлялися брати участь у ньому й підтримували адміністрацію). Звільнені зібралися біля воріт заводу і накинулися на штрейкбрехерів, що виходили після роботи. У конфлікт втрутилася поліція — усе завершилося стріляниною та вбивством кількох робітників.

Ця ситуація призвела до ще більшого загострення та мітингу на Геймаркет-сквер 4 травня. Його організували лідери робітничих організацій Чикаго, більшість яких були анархістами. Напередодні мітингу робітники газети Chicagoer Arbeiter-Zeitung писали: «Вчорашнє масове вбивство було б неможливим, якби замість каміння робітники оборонялися гарною зброєю і хоча б однією динамітною бомбою».

Мітинг проходив мирно. Незважаючи на очікування, на площі зібралося небагато людей. На мітингу навіть був присутній мер Чикаго, який стежив за порядком. Все відбувалося спокійно: один оратор змінював іншого, настав пізній вечір, почав накрапати дощ, учасники мітингу поступово розходилися. І раптом мітингувальників оточив загін поліції з вимогою негайно припинити зібрання. Між одним із ораторів та поліцією зав’язався напружений діалог, у ході якого мітингувальники погодилися розійтися. Але раптом невідомий кинув у натовп вибуховий пристрій. Унаслідок вибуху загинув один поліцейський, а кілька людей було серйозно поранено. Після цього поліція почала стріляти в натовп, що спричинило ще більше жертв.

Події на Геймаркет-сквер викликали гнів і обурення в суспільстві, що призвело до арештів і подальшого судового процесу над лідерами робітничого руху. Газета The New York Times писала: «Гниле дерево анархістських теорій принесло криваві плоди в Чикаго. На ранній стадії загострення анархізму допомагає картеч. А для профілактики поширення хвороби — гарні розумні дози прядив’яної мотузки».

Унаслідок поліцейської операції в Чикаго було заарештовано кілька сотень людей, 8 членів анархістських організацій постали перед судом. Жодному з них не змогли пред’явити безпосередню провину в подіях на Геймаркет-сквер, але всі були засуджені за публічні заклики до збройного повстання та незаконного повалення влади.

Під час арештів у деяких з них було виявлено зброю, а один утримував хімічну лабораторію, у якій виготовляв бомби. За результатами суду четверо підсудних були повішені, решта — отримали тюремні терміни. Хто саме кинув бомбу 4 травня 1886 року — достеменно невідомо й досі.

На згадку про події початку травня 1886 року в Чикаго на Паризькому конгресі II Інтернаціоналу (міжнародного об’єднання соціалістичних партій), що відбувся 1889 року, 1 травня було встановлено як День міжнародної солідарності трудящих.