Як творець космічної техніки Сергій Корольов потрапив до застінків НКВС
Корольов Сергій Павлович, відомий на весь світ конструктор та винахідник, творець перших космічних апаратів. Українець за походженням, родом з Житомира, волею історії був вимушений жити та працювати в сталінській імперії, в якій він чудом зміг вижити, та реалізуватися як спеціаліст.
Хотіли б навести уривок з книги Ярослава Голованова “Корольов. Факти і міфи”, найбільш повної біографії конструктора ракетно-космічних систем, завдяки генію якого став можливий політ Гагаріна.
Сергій Корольов будучи ще молодим спеціалістом, працюючим в одному з конструкторських бюро, потрапив у застінки сталінського НКВС. Його звинувачували у звичному для того часу шкідництві, “нелюбові” до радянської влади, участі в контрреволюційній організації. На Сергія Павловича був написаний донос, що і стало приводом для арешту.
Епізод нижче яскраво показує, як поводилися з геніями у сталінських катівнях: «Коли Сергія Павловича Корольова відразу ж після прибуття на Луб’янку вранці 28 червня 1938 року ввели до кімнати для першого допиту, він побачив молодого темноволосого, чорноокого, симпатичного хлопця.
— Ви знаєте, за що вас заарештували? – Запитав він
— Ні, не знаю, – просто відповів Сергій Павлович.
— Ах ти не знаєш… твою матір!! Сволота! Погань! — з цими словами він смачно, назбиравши гарячу слину, плюнув у обличчя Корольова. Корольов кинувся на нього інстинктивно, не думаючи вже де він перебуває, хто перед ним, але його ривок був, виявляється, передбачений. Розмашисто слідчий ударив його чоботом у пах, миттю збивши з ніг. Втративши свідомість, Корольов ще звивався якийсь час на підлозі. Коли він прийшов до тями, поруч з хлопцем стояла ще одна людина в білому халаті. Він нахилився до Корольова, хмурячи брови, помацав його пульс, допоміг підвестися і сказав слідчому: — Страшного нічого немає. Тепер Корольов стояв біля стіни, а слідчий сидів за столом.
— Значить так, — сказав слідчий без жодних слідів колишньої люті в голосі, дуже буденно й діловито. — Стоятимеш на «конвеєрі» доти, доки не підпишеш свідчень.
Корольов стояв до вечора. Їсти не давали, пити не дозволяли. Увечері прийшов інший слідчий…
— Навіщо ви мучите себе? — спитав він Корольова. — Ну, ось чорним по білому написано, що ви — шкідник. Ви розумієте, ви вже шкідник, це вже доведено слідством, розумієте? А ваше зізнання — річ формальна…
– Що таке “конвеєр”? — тихо спитав Корольов.
— «Конвеєр»— це значить, ви стоятимете, а ми змінюватимемося…»
Вирок у 10 років таборів, через деякий час був замінений на роботу у так званій «шарашці» – конструкторське бюро, або науковий інститут у вигляді в’язниці, в якому працювали ув’язненні науковці. Про долю Корольова точно можна сказати – до зірок крізь труднощі.
Сергій Корольов після арешту