Угода між армією Нестора Махна та Директорією УНР
20 вересня 1919 р. на станції Жмеринка була підписана угода між армією Нестора Махна та Директорією УНР на чолі із Симоном Петлюрою, яка передбачала спільні бойові дії проти Добровольчої армії Денікіна.

Як виглядав вокзал на станції Жмеринка в час підписання договору.
Дивитись
Ініціаторами договору виступили обидві сторони: і махновцям, і Директорії був потрібен союзник для війни з денікінцями.
Договір від імені УНР підписали головний отаман Симон Петлюра та командувач Київською групою військ генерал Юрій Тютюнник. Від імені махновців підписи поставили армійський скарбник і дипломат О. Чубенко та завідувач культурно-просвітницьким відділом В. Волін. Нестор Махно на підписання договору не прибув.

Сам документ мав “таємний” характер: про нього не оголошували офіційно. Проте 22 вересня 1919 р. відбулося засідання Ради народних міністрів УНР, на якому Симон Петлюра виступив із доповіддю “Про становище на денікінському фронті”. Після обговорення уряд Директорії ухвалив рішення “про необхідність об’єднання всіх українських національних сил для рішучої боротьби проти окупації військами Денікіна території України”. Фактично цю постанову можна вважати і ратифікацією угоди з махновцями.
За договором сторони визнавали право на взаємне існування, створювали об’єднаний фронт проти спільного ворога. На післявоєнний час передбачалося розмежування сфер впливу в Україні. Військова частина договору містила такі пункти: махновці зобов’язувалися узгоджувати свої оперативні плани зі штабом головного отамана армії УНР; армія Махна мала отримати боєприпаси й спорядження від армії УНР; хворих і поранених махновців розміщували в лазаретах УНР.
Однак договір виявився короткотривалим. Надто значними були ідеологічні та ціннісні суперечності між петлюрівцями й махновцями. Ані Махно, ані Петлюра до кінця не довіряли один одному, що й підтвердили подальші події.

Уже в перші дні після підписання угоди ситуація на фронті почала стрімко ускладнюватися. Денікінці розпочали наступ на Умань, відрізавши армію Махна від військових частин УНР. Махновці опинилися майже в оточенні. Петлюра тим часом не поспішав віддавати наказ про початок широкого наступу проти білогвардійців. 26–27 вересня махновці прорвалися через оточення й, розгромивши білі полки, вирушили у військовий рейд тилами армії Денікіна, під час якого їхні успішні дії фактично зруйнували весь білогвардійський фронт. На жаль, армія УНР не скористалася цією ситуацією для власного наступу, обмежившись лише оборонними діями.
Після цих подій угода фактично втратила чинність, хоча офіційно її так і не розірвали.
Джерела: 1.Володимир Чоп. СОЮЗ І ЗМОВА. (обставини підписання і розриву військово-політичної угоди РПАУ/махновців/ та УНР (вересень 1919 р.); 2.Історичний феномен Гуляйполя. Політична і військова діяльність Нестора Махна: Матеріали науково-теоретичної конференції. – Запоріжжя: Просвіта, 1998. – 152 с.
