Спортивна Україна. Фізкультурно-спортивний рух “Сокіл”
Фізкультурно-спортивний рух “Cокіл” виник у багатьох країнах світу наприкінці XIX століття. Усе почалося в 1862 році в чеському місті Прага, а вже в 1867 році організація з’явилася у Львові. Її ціллю було підвищення фізичної, розумової та моральної культури української молоді. Згодом, рух став популярним по всій Україні та серед українців, які жили за кордоном. Організація займалася не лише гімнастикою, а і театральними постановками, співами, освітньою діяльністю, засновувала бібліотеки, займалися велосипедним спортом, туризмом, футболом, вправами з стрільби, пожежною справою.
На момент заснування товариство нараховувало 125 членів. З квітня 1881 року у Львові починає виходити щомісячне сокільське друковане видання. В 1893 році було офіційно затверджено статут “Сокола”. В них з’являється власний прапор (лев на синьому полі), гімн (“Соколи, соколи, ставайте в ряди”), гасла (“Всі вперед – всі враз”, “В здоровому тілі – здорова душа”, “Де сила – там воля”).
Прапор товариства Сокіл. Джерело: Фотографії старого Львова.
З 1909 року львівський “Сокіл” став називатися “Соколом-Батьком”. Тоді ж “Сокіл” поширює свою діяльність на всю Галичину, в багатьох містах починають утворюватися його філії. Вагомий внесок в розвиток руху вніс Іван Боберський, який з 1908 р. став головою товариства.
Іван Боберський – професор, педагог, державний діяч, фундатор і популяризатор спортивного руху на Галичині. Народився 14 серпня 1873 року. Вчився у Самбірській та Першій українській академічній гімназії у Львові, університетах Львова, Відня та Граца. В 1900 році вступає у спортивне товариство “Сокіл”, де на загальних зборах його практично одразу обрано заступником голови товариства, а згодом – і головою. Під керівництвом Боберського Львівський “Сокіл” стає центральним Товариством “Сокіл-Батько”, довкола якого гуртуються сотні гнізд-осередків в містах та селах Галичини. Для масових показових виступів ініціює створення стадіону для українців у Львові, який отримав назву “Український город”. Професор Боберський став теоретиком спортивної справи. Він перекладав з іноземних мов посібники для занять спортом, видавав власні, редагував львівські спортивні видання.
У вересні 1911 року у Львові відбувся І Крайовий здвиг українського “Сокола”, в якому взяли участь близько 8 тисяч активістів. В цей день відбулися урочисті церемонії, посвячення прапора, стройовий прохід вулицями Львова, показові гімнастичні вправи. У 1912 р. український “Сокіл” брав участь у Всеслов’янському сокільському здвизі у Празі з нагоди 50-ліття чеського “Соколу”. В червні 1914 року 12 тисяч членів “Соколу” прийняли участь в Шевченківському здвизі, який був присвячений 100-річчю від дня народження Тараса Шевченка. Шевченківський здвиг проходив на площі “Сокола-Батька” – багатофункціональному стадіоні у Львові, що належав товариству “Сокіл-Батько”. Окрім “Соколу” в ньому взяли участь представники “Українського Січового Союзу”, “Пласту”, “Січових стрільців” та спортових дружин.
Учасники Шевченківського здвигу на вулицях Львова. Джерело: wikipedia
Українські соколи на VI-му Всесокільському злеті у Празі. Джерело: wikipedia
“Сокіл” не тільки займався підвищенням фізичної культури, а й відігравав важливу роль у формуванні української національної свідомості та боротьбі за незалежність України. “Сокіл” виховував не тільки тіло, а й українській дух. Важливою складовою сокільського руху була освітня діяльність та формування національно свідомого громадянина. Багато тисяч вихованців товариства долучилися до лав Легіону Українських січових стрільців, до армії УНР, до лав української галицької армії.
З початком Першої світової війни рух “Сокіл” починає відчувати певні труднощі у своїх діяльності. Зменшується кількість осередків. Польська влада починає чинити перешкоди у діяльності “Сокола”, а подекуди відверто переслідувати його учасників.
В 1939 році, після окупації Галичини радянськими військами, товариство “Сокіл” було ліквідовано.
