Підрив Дніпрогесу червоною армією

Вранці 18 серпня 1941 року передові частини німецьких військ досягли околиць Запоріжжя на правому березі Дніпра. Почалися перші бої, які одразу показали неможливість утримати німців на цих рубежах і необхідність відступати на лівий берег. Рішення про підрив греблі Дніпрогесу було ухвалене ще раніше: відомо, що вже 16 серпня вибухівку заклали в конструкції.

Наказ мотивували двома причинами: по-перше, німці могли використати греблю як переправу, по-друге — існував наказ Верховного командування не залишати ворогу жодних матеріальних цінностей, промислових і інженерних об’єктів, які слід було вивезти або знищити. Про безпеку населення та наслідки підриву ніхто не дбав. Невідомо, хто саме віддав наказ, проте відоме ім’я безпосереднього виконавця — військового інженера 1-го рангу Бориса Єпова. Саме він зі своїми підлеглими заклав вибухівку та здійснив підрив. Перед цим обладнання електростанції було виведено з ладу. Вибух пролунав увечері 18 серпня.

Підготовка і здійснення підриву відбувалися в умовах повного хаосу й масового відступу Червоної армії. Тому першими жертвами стали самі червоноармійці, які в той час перебували нижче за течією. Щодо загальної кількості жертв серед цивільного населення та військових, історики не мають одностайної думки. Точних даних не збереглося, усі підрахунки базуються на уривчастих спогадах, що не можуть бути повністю достовірними.

Одразу після вибуху говорили про кілька тисяч загиблих; пізніше ця цифра зростала, а в останні роки навіть з’явилися твердження про 100 тисяч жертв, однак доказів цьому немає. Самі німці в 1942 році в «Берлінській ілюстрованій газеті» писали про 3 тисячі загиблих. У тій же статті було опубліковано малюнок моменту вибуху греблі, де зображені люди, вози та коні. Є версія, що на греблі під час вибуху могли перебувати цивільні, але документальних підтверджень чи фотоматеріалів немає. Наскільки достовірним є малюнок із німецької газети — питання відкрите. Проте відомо, що німецькі війська того вечора вже спостерігали греблю, оскільки вийшли на берег Дніпра і обстрілювали лівобережну частину Запоріжжя.

Греблю було зруйновано не повністю: вибух знищив ділянку завдовжки 175 метрів. В історичній літературі трапляються описи гігантського цунамі, яке начебто досягло навіть берегів Нікополя. Проте це, найімовірніше, перебільшення: усі свідчення про «дніпровське цунамі» базуються на чутках і неперевірених переказах. Запорізький історик Володимир Лініков, проаналізувавши креслення греблі та фото руйнувань, дійшов висновку, що висота хвилі становила приблизно 5 метрів. Вода різко піднялася, але нижче за течією хвиля швидко згасала, розтікаючись річковими долинами дніпровських плавнів.

За часів окупації Дніпрогес було відновлено, і він працював до 1943 року, коли відступаючі німецькі війська підірвали греблю вдруге. Після закінчення Другої світової війни Дніпрогес остаточно відновили й повністю ввели в експлуатацію 1950 року.