Олена Степанів: перша жінка-офіцер в історії

Олена народилася 7 грудня 1892 року в селі Вишнівчик Перемишлянського повіту. Навчалась в Львівському університеті. Вже з студентських років зайняла активну громадську позицію, приймала участь в діяльності спортивно-патріотичного об’єднання “Сокіл”.

З початком Першої світової війни вона організувала медсестринське відділення, а згодом пішла воювати. Вступає до лав Українських Січових Стрільців. Отримує нагороду за участь у бою за гору Маківка. В травні 1915 року потрапляє в російський полон, в якому пробуде 2 роки. “Найбільшу сенсацію викликала панночка-офіцер в австрійськім мундирі. Чисто слов’янське миловидне личко, зовсім діточі риси, гарна жіноча фігурка, бистра малоросійська бесіда. Вона українка, 22 літ, курсистка вищих курсів у Львові, переконана сторонниця самостійності української нації. На війну проти “москалів” пішла з переконання і не крила перед начальством свого пола” – так писала тогочасна преса про Олену Степанів після того як вона потрапила в полон.

Після повернення з полону продовжує боротьбу в Українській Галицькій Армії. Приймала участь в українсько-польській війні 1918 -1919 років. Деякий час працювала в державних органах ЗУНР. З 1919 року знаходилась на дипломатичній роботі у Відні, де отримала ступінь доктора філософії. Після повернення до Львова займалась викладацькою та науковою діяльністю. Під час німецької окупації залишається у Львові. В 1949 році Олену Степанів заарештовують за звинуваченням у антирадянській діяльності. Її засудили до ув’язнення, яке вона відбувала в Мордовських таборах. На волю славетна українка вийшла в 1956 році, повернулась до Львова, де і доживала свої останні роки. Олена Степанів відійшла у засвіти в 1963 році. Похована на Личаківському цвинтарі.

Прокрутка до верху