“Гарматний генерал” Олекса Алмазов
6 січня 1885 року на Херсонщині народився Олекса Алмазов – український військовий діяч, генерал-хорунжий армії УНР.
Олекса Алмазов виріс в родині чиновника, початкову освіту отримав в Тифліському реальному училищі, військову науку опановував в Олексіївському піхотному юнкерському та Михайлівському артилерійському училищах. Олексій Алмазов відзначався добрими особистими якостями, був дисциплінований та мужній, тому швидко почав зростати по військовій лінії. Під час Першої світової війни він був вже у званні полковника та командував 1-м кінно-гірським дивізіоном.
Після початку революції 1917 року Олекса Алмазов свідомо стає на позиції ідеї розбудови української держави. Він долучається до українського військового руху і розпочинає українізацію свого дивізіону. Зимою 1918 року Олекса Алмазов сформував та очолив Окрему кінно-гірську гарматну батарею у складі Гайдамацького коша Слобідської України військових формувань Центральної Ради, на чолі якої брав участь у захисті Києва від більшовиків зимою 1918 року.
В березні 1918 року кінно-гірська батарея Алмазова була реорганізована у Запорізький кінно-гірський гарматний дивізіон Окремої Запорізької дивізії військ Центральної Ради. Інші учасники українських визвольних змагань згадують, що підрозділ Алмазова був одним з найкращих в українській армії, добре оснащений, дисциплінований, відмінно підготовлений. Сам дивізіон в ті роки називали просто “Алмазівським”, що символізувало великий авторитет Олекси Алмазова у війську. Дивізіон Алмазова брав участь у звільненні Полтави, Лубнів, Харкова від більшовиків, в кримському поході Петра Болбочана.
Дивізіон Алмазова брав участь в Першому зимовому поході, за що Олекса Алмазов був нагороджений Залізним Хрестом «За Зимовий похід і бої» – найвищою нагородою в Армії УНР.
Никифор Авраменко, комендант штабу Запорізького корпусу Дієвої армії УНР, в своїх спогадах, в розділі про Перший Зимовий похід так писав про підрозділ “Алмазівців”: “Кінно-гірський дивізіон — зразкова частина в групі, а може, і у всій Повстанчій армії. Командував ним полковник Алмазов, од початку зорганізування в початку 1918 р. був це досвідчений кінногарматчик, організатор, людина високої моралі та одваги. Дивізіон складався з двох півбатарей, кулеметної команди та доброї сотні кінноти. Був тут гарний духовий оркестр коло 20 інструментів, єдиний на всі групи”.
Перший зимовий похід. Джерело карти: Атлас. Історія України. 10 клас. ДНВП «Картографія».
Коли українське військо було змушене відступати за Збруч, то підрозділ Алмазова відходив з боями одним з останніх. Алмазов разом зі своїми вояками був інтернований та переміщений колишніми союзниками-поляками до табору. Але і в таких умовах українські вояки не полишали надії на повернення до України, тому, наскільки це було можливо, готувались до майбутнього визвольного походу до батьківщини. Була збережена військова структура та проводилось військове навчання для військових, були створені академічні курси при Генеральному штабі Армії УНР. В 1921 році Алмазова підвищили до генерала-хорунжого Армії УНР. Але надії не справдилися.
В 1923 році Алмазов разом з вояками свого дивізіону почав працювати на вугільній шахті товариства «Сатурн» у Сілезії. В 1926 році переїздить до Чехословацької республіки. Навчався в Українській господарській академії у Подєбрадах, після закінчення якої отримав диплом інженера-гідротехніка.
В 1930 році переїхав до Луцька, який тоді перебував у складі Польщі. Працював інженером-гідротехніком, відігравав важливу роль у громадському житті Волинського краю, очолював філію Українського Центрального Комітету, приймав активну участь в роботі Волинського громадського комітету допомоги голодуючим на Україні. Помер Олекса Алмазов в 1936 році. Похований у Луцьку.
