Поділіться цією історією

Марія Башкирцева: портрет нескореної душі

Життя Марії Башкирцевої було досить коротким, але його яскравість та вплив на світ мистецтва залишили поза часом її ім’я. Марія народилася в Україні, на Полтавщині, в аристократичній сім’ї. Її батько мав титул дійсного статського радника, володів великими статками. В дитинстві разом з батьками переїхала до Франції, де почалася найяскравіша сторінка її життя.

Марія Башкирцева в народному
українському вбранні

З перших років перебування у Франції, у молодої дівчини виявилася неабияка сила волі та надзвичайна енергія. Вона прагнула досягти великих висот у мистецтві та зробити свій голос чутним у культурному світі. Знаменитий “Щоденник”, надрукований вже після смерті Марії в 1887 році, відкрив широкий спектр її думок, найчастіше відображаючи боротьбу із самою собою та мрії, які перевершували її фізичні можливості.

Бажання реалізуватися як митець було пригнічене обмеженнями часу та обставин. У віці 16 років їй діагностували сухоти. Вона боролася із суворим діагнозом, що поступово позбавляв її голосу та слуху, але ці обмеження не на хвилину не зупинили її у досягненні своїх мрій.

Її творчість була як виразом внутрішнього світу, так і спробою підкорити світ за допомогою пензля та кольору. Дівчина хоче аби нею захоплювались не тільки за її красу, а й за талант та мистецькі досягнення. Марія наполегливо вчиться живопису, за два роки закінчивши семилітній курс у приватній академії професора Жуліана. Її роботи, виставлені в паризькому Салоні, здивували та зачаровували глядачів. Її творчість відображала боротьбу за самовираження, рівність статей та визнання у суспільстві, де жінка-художник зазнавала великого тиску та перешкод. У її спадщині – понад 150 полотен, вона стала однією з перших жінок-художниць, чиї роботи потрапили до колекції Лувру.

Листування з відомим письменником Гі де Мопассаном розкрило її розум та витончений характер, наповнене пристрастю та яскравими сторінками. Вони обмінювалися й компліментами, і уїдливими докорами. Згодом письменник скаже, що ця дівчина асоціюється в нього з білою трояндою, символом бездоганної досконалості. Це листування стало одним із найцікавіших артефактів культурної спадщини.

ЇЇ “Щоденник” став невичерпним джерелом відомостей про творчий процес, боротьбу із суспільними стереотипами та внутрішню боротьбу. У щоденнику багато болю через неспроможність самореалізуватися повною мірою, через плинність часу, якого їй відпущено долею так мало. Знаючи про свою невиліковність, в щоденнику є про це запис після остаточного діагнозу від лікаря, Марія спішить залишити по собі слід і пам’ять, втекти від забуття, щоб її творчий дух і незгасна пристрасть до мистецтва залишились назавжди в пам’яті нащадків.

Її яскраве життя обірвалося рано. Марія Башкирцева померла в 1884 році, у віці 25 років. Її творча спадщина та історія життя залишилася для нащадків як символ невмирущого духу, віри у свої мрії та волі до самовираження навіть у найважчі моменти, нагадуючи нам про силу людської душі та нескореності долі.