Літературні світи Варвари Чередниченко.
Варвара Іванівна Чередниченко народилася 16 грудня 1896 р. у Києві. Сім’я часто переїжджала і дитинство Варвари пройшло у Катеринославі (нині Дніпро) та Москві.
По достроковому завершенню середньої освіти, Варвара Чередниченко вступила на історико-філософське відділення Московських вищих жіночих курсів. Паралельно вона опановувала природознавчий цикл дисциплін в Московському міському народному університеті ім. О. Л. Шанявського.
У 1913 р. вона повернулася до рідного Києва та вступила до Фребелівського педагогічного інституту, де навчалася 2 роки, здобуваючи фах вчителя.
Письменниця дебютувала у 1909 р. у журналі «Копійка» оповіданням «Лохтарь обдурив». Через три роки вийшло її перше оповідання українською мовою «Грицева неділя», опубліковане в журналі «Дніпрові хвилі».
Варвара Чередниченко брала участь в упорядкуванні найпершої в Україні книги для дошкільнят «Дзелень-бом!» (1915), книги, яка витримала шість видань, та у роки радянської влади стала підручником для перших класів українських шкіл.
У 1917 році Варвара Чередниченко написала першу в Україні теоретичну книгу з методики дитячого дозвілля та педагогічних проблем дошкільного виховання «Захисток для селянських дітей влітку».
У 1917 р. Варвара Чередниченко переїхала до Полтави, де прожила 6 років. Власне в цей період вона виходить заміж за Левка Ковальова (громадсько-політичний діяч, один із фундаторів УПРС; у 1934 р. заарештований та у 1935 р. засуджений до 10 років таборів). Працювала в педагогічному бюро Полтавського земства, а від 1922-1923 рр. викладала в Полтавському інституті народної освіти.
У 1922 р. В. Чередниченко стала членкинею Спілки селянських письменників «Плуг». Працювала у Народному комісаріаті освіти, у Державному видавництві України (завідувала секцією дитячої літератури).
У 32 роки Варвара Чередниченко виходить заміж вдруге за осетинського письменника Чермена Бегізова і наступні 10 років її життя (1928-1938) були пов’язані з Південною Осетією. Вона вступає до асоціації пролетарських письменників Осетії. У 1932 р. була прийнята до Спілки письменників Грузії.
Варвара Чередніченко вивчила осетинську та грузинську мови, займалася перекладами, декілька років очолювала бібліографічну секцію Південноосетинського науково-дослідного інституту краєзнавства. У 1937 р. її чоловіка Ч. Бегізова було заарештовано та засуджено до розстрілу.
У 1938 р. Варвара Чередниченко повернулася до рідного Києва та згодом вступила до Спілки письменників України. У роки Другої світової війни була евакуйована до Саратова, де працювала в радіокомітеті. У післявоєнні роки жила Варвара Чередниченко в Києві, де мешкала в будинку «Роліт». У середині 1940-х років її творчість зазнала критики – спочатку за оповідання «Я щаслива Валентина», далі за історичний роман «Фастів», через що письменниця втратила можливість публікуватися та фактично була витіснена з кола письменників.
Творчий доробок В. Чередниченко складає понад 200 творів написаних нею українською, російською та осетинською мовами, які побачили світ в періодиці та окремими виданнями. Остання тоненька книжечка при житті вийшла у 1931 р. Тільки через сорок років в 1971 р. – об’ємний том «Вибрані твори» і з того часу ніяких перевидань.
Літературний світ Варвари Чередниченко охоплює дослідження про Архипа Тесленка, Тараса Шевченка, Лесю Українку та Ольгу Кобилянську, історичний роман «Фастів» про Семена Палія, твори: «З життя українського вчительства» (1919), «Софія Перовська» (1924), «Артистка без ролів» (1924), «Жіночі оповідання» (1925), «Що трапилось з тьотею Зорянською» (1926), «За плугом» (1926), «Дитбуд та дуб» (1927), «Весела компанія» (1928), «Весняний дріб’язок» (1929), «Жужіль» (1930), «Осетинські оповідання» (1931), «Горпина-трактор» (1931) та багато інших.
В 1939 році письменницею була написана історико-біографічна повість «В Картезіанському монастирі», присвячена біографії і стосункам французької письменниці Жорж Санд і польського композитора Фредеріка Шопена. Твір є вдалою спробою психологічного проникнення в духовний світ людини. Повість була опублікована в останніх двох номерах «Літературного журналу» за 1940 рік. З роману «Молодість Григорія Сковороди», над яким вона довго працювала, залишилися лише фрагменти, що охоплюють період навчання майбутнього видатного українського філософа в Києво-Могилянській Академії.
Варвара Чередниченко померла 22 квітня 1949 р. на 52 році життя. Її могила знаходиться на Байковому кладовищі.
Джерела: