Коротка історія прапора України

Використання синьо-жовтого прапора відомо ще з часів Середньовіччя. Стяг Галицько-Волинського князівства був блакитного кольору із золотим левом. У Грюнвальдській битві 1410 Львівське військо виступило під синьою корогвою із золотим левом, що спинається на скелю; Перемиське (Перемишльське) військо – також синьою, але із золотим двоголовим орлом.

За козацько-гетьманських часів кольорова гамма прапорів не була сталою. Часто використовували червоний, білий кольори та поєднання синьо-жовтих. Козацькі прапори найчастіше прикрашали зображення святих, різноманітної форми хрести, зорі, сонце та півмісяць. Важливим свідченням історії українського прапора став унікальний правовий документ Гетьманщині 18 ст. – останній українській гетьман К.Розумовський зобов’язав своїм ордером від 8 березня 1755 зображувати на сотенних прапорах козацьких полків, з одного боку “герб нації”, з другого – “той сотнє, чем оная сотня печатаєтся”. Знамена виготовлялися із синьої матерії та прикрашалися писаним “золотом” гербом. Після зруйнування Запорізької Січі синьо-жовті кольори використовувалися на прапорах різноманітних козацьких військових утворень, наприклад Чорноморського Козацького війська, початку ХІХ ст.

Під час революцій 1848 – 1849 років Головна руська рада проголосила загально українським національним гербом старовинний герб князів Романовичів – зображення золотого лева, що спинається на скелю, на блакитному тлі. У цей же час згідно з геральдичними звичаями усталилося поєднання жовтої та синьої смуг на прямокутному полотнищі. Саме в цей час уперше український синьо-жовтий прапор було вивішено над Львівською ратушею. Відбулося це 25 червня 1848 року. Саме с середини ХІХ століття починається поступове поширення синьо-жовтого прапору по всій території України, як національного символу, його все частіше використовують різні українські національні організації та установи.

Утвердження синьо-жовтого прапора як державного відбулося із проголошенням Української Народної Республіки. Треба зазначити, що на початку існування УНР прапор міг бути в двох варіантах – синій колір зверху, а жовтий знизу, або навпаки – жовтий зверху, синій знизу. Але поступово було затверджено саме синьо-жовтий варіант прапора. В січні 1918 року Центральна Рада затвердила тимчасовий закон про флот УНР, в якому визначалися морські прапори: “Прапором української військової фльоти є полотнище о двох – блакитному і жовтому кольорах. В кряжі блакитного кольору – історичний золотий тризубець з білим внутрішнім полем в ньому. Прапором української торговельної фльоти є полотнище о двох – блакитному і жовтому кольорах”. В липні 1918 року гетьман Скоропадський затвердив новий прапор військового флоту: “Білий прапор з рівним синім хрестом, який ділить прапор на 4 рівних частини. Ширина хреста 1/11 всієї довжини прапору. Відступивши на 1/8 ширини хреста проходить коло нього такої ж ширини (теж 1/8 ширини хреста) синя смужка, крім тих його боків, які прилягають до крижа. В крижі ж теж відступивши на 1/8 ширини хреста від його боків міститься національний прапор Держави, складений з блакитної і жовтої горизонтальних смуг, в центрі якого міститься золота печатка Святого Володимира такої ж ширини, як хрест, і в 1½ раза вища своєї ширини. Прапор шиється з матерії відповідного кольору, а печатка малюється бронзовою фарбою”.

13 листопада 1918 року був затверджений синьо-жовтий прапор Західно-Української Народної Республіки. У 1919 році ухвалено синьо-жовті прапори для підрозділів Дієвої Армії УНР та Української Галицької армії. 15 березня 1939 року державним прапором Карпатської України став синьо-жовтий стяг.

28 січня 1992 року Верховна Рада України ухвалила постанову «Про Державний прапор України». У ній зазначається: Державний Прапор України «являє собою прямокутне полотнище, яке складається з двох рівних за шириною горизонтально розташованих смуг: верхньої — синього кольору, нижньої — жовтого кольору, із співвідношенням ширини прапора до його довжини 2:3».