Хроніка подій: 3 липня в історії

• 3 липня, 1885 року — українські емігранти у США заснували перше товариство взаємодопомоги «Братство святого Миколая». Його організатором став священник Української греко-католицької церкви Іван Волянський. Організація стала першим об’єднанням українців першої хвилі еміграції в Америці, створеним для взаємної підтримки та допомоги співвітчизникам.

• 3 липня, 1962 року — Франція офіційно визнала незалежність Алжиру після того, як на референдумі, проведеному 1 липня, 91 % учасників підтримали це рішення. Після проголошення незалежності Тимчасовий уряд Алжиру, який перебував у вигнанні, повернувся на батьківщину.

• 3 липня, 1973 року — у Гельсінкі розпочала роботу Нарада з безпеки і співробітництва в Європі (НБСЄ). У першому етапі переговорів взяли участь представники 33 європейських держав, а також США і Канади. Основними темами стали питання безпеки, принципів міждержавних відносин, зміцнення довіри та стабільності в Європі. Через два роки саме в Гельсінкі було підписано Завершальний акт НБСЄ.

• 3 липня, 1883 року народився Франц Кафка — німецький письменник, один із найвпливовіших авторів світової літератури XX століття, чиї твори стали класикою модернізму. Більшу частину творів Кафки було опубліковано вже після його смерті. За життя вийшли друком лише окремі його праці. Поєднуючи елементи реалізму й фантастики, він створив унікальний художній стиль, що став одним із найвизначніших явищ світової літератури XX століття.

• 3 липня, 1885 року народився Юліан Буцманюк — український і канадський художник-монументаліст, автор численних монументальних розписів, ікон і сакральних мистецьких творів. Із початком Першої світової війни вступив до легіону Українських січових стрільців, був активним дописувачем Пресової Кватири та працював фоторепортером. Згодом воював у лавах Української галицької армії. Навчався у Празькій академії мистецтв. Із 1927 року викладав малювання у львівському товаристві «Рідна школа», а з 1932 року знову присвятив себе розпису церков. Під час Другої світової війни працював редактором Українського видавництва в Кракові (1941–1944), після чого мешкав у Відні та Мюнхені. У 1950 році емігрував до Канади, де продовжив свою мистецьку діяльність.

• 3 липня, 1904 року народився Арон Утевський — український біохімік, член-кореспондент Академії наук УРСР, автор численних наукових праць із біохімії, а також філософських і літературних творів. Наукову діяльність розпочав на кафедрі біохімії Харківського медичного інституту, згодом працював в Українському біохімічному інституті. Упродовж 1931–1975 років очолював кафедру біохімії Харківського медичного інституту, а з 1939 року був членом-кореспондентом Академії наук УРСР. У 1975 році заснував і став першим керівником лабораторії кріобіохіміі нейрогуморальних систем в Інституті проблем кріобіології і кріомедицини АН УРСР. Паралельно займався літературною творчістю: його вірші, оповідання та нариси друкувалися в періодиці, після виходу повісті «Чорна вода» його прийняли до Спілки письменників, а п’єса «Пам’ятні зустрічі» була поставлена більш ніж у ста театрах.