Інструменталізація історичної пам’яті про війну
Сьогодні для нас важливо не лише згадувати події Другої світової війни, а й правильно та широко їх інтерпретувати, адже історичні події, зокрема й такі, як війна, стають основою для формування нашої історичної пам’яті. Однак будь-яка влада спроможна використовувати історичну пам’ять для власних цілей, встановлюючи межі дискусії, вивчення та інтерпретації подій, що автоматично затримує можливість об’єктивного аналізу та оцінки минулого.
Саме це і відбувається з історичною пам’яттю про Другу світову війну в тоталітарній Росії, де з дня перемоги зробили культ поклоніння минулому, продовжуючи радянську традицію, у межах якої це свято не стало днем сумної пам’яті про жахіття війни. Натомість відбулася інструменталізація історичної пам’яті про війну й перемогу.
В рамках цієї пропагандистської концепції 9 травня стало саме “Днем Перемоги” — днем тріумфу радянської системи над гітлерівською Німеччиною. У СРСР усе, що було пов’язано з Другою світовою війною, яка розглядалася виключно у вузькому, вітчизняному значенні, зазнало величезної сакралізації, що автоматично блокувало можливість переосмислення минулого з іншого погляду. Будь-який аналіз причин війни, ролі керівництва країни, перебігу військових дій, наслідків війни, що відрізнявся від державного погляду, почав розглядатися як наруга над святинею.
Унаслідок цього, замість глибокого аналізу всієї катастрофи війни та переосмислення історичного досвіду, відбулася сакралізація державної концепції дня перемоги, згідно з якою СРСР — невинна жертва агресії, яка лише завдяки самовідданому народові, готовому покласти на червоний комуністичний вівтар своє життя, під «геніальним» керівництвом партії перемогла вселенське зло й навіть урятувала від нього весь інший світ. При цьому будь-який індивідуальний досвід війни, переживання та емоції кожного окремого учасника війни розчинялися в радянській колективній пам’яті.
Тріумф перемоги, на думку тоталітарного керівництва, мав назавжди легітимізувати їхню владу, роблячи її безконтрольною з боку громадян, виправдовуючи всі злочини сталінського режиму в ретроспективі й надаючи дозвіл на будь-які злочини в майбутньому. Уявлення про себе як про жертву агресії надавало, крім іншого, непохитну впевненість у своїй цілковитій правоті та перевазі над іншими в будь-яких подіях майбутнього.
Весь цей ідеологічний багаж сьогодні широко використовується путінським режимом, який перетворює день перемоги на інструмент кривавої мобілізації суспільства та виправдання власних злочинів. Тому зараз як ніколи важливо писати про Другу світову війну, вивчати її події та намагатися чесно й всебічно їх інтерпретувати.