Українізація Чорноморського флоту
В ході Кримської операції військ УНР на чолі з Петром Болбочаном, за підтримки німецьких загонів к кінцю квітня 1918 року майже весь Крим було звільнено від більшовиків. В таких умовах склалася сприятлива ситуація для українізації флоту. Українські моряки готувались зустрічати українську владу у Севастополі та підпорядковувати флот українській державі. На жаль, через тиск з боку Німеччини українське командування було змушене відмовитися від походу на Севастополь та віддати наказ українським військам залишити Крим. Але українські моряки не відмовилися від своїх намірів.
29 квітня 1918 року в Севастополі відбулося урочисте підняття над Чорноморським флотом українського прапору. Святослав Шрамченко (громадський діяч, письменник, військовий, старший лейтенант військово-морського флоту УНР), що був свідком тих історичних подій, згадував: “29 квітня 1918 року був чудовий день. Севастопольський рейд вилискував як люстро. В год. 16. флягманський корабель Чорноморської фльоти, лінійний корабель «Георгій Побідоносець» з наказу командуючого фльотою підніс сигнал: «Фльоті підняти український прапор!». На більшості кораблів почулася команда: «Стати до борту!». На цю команду, по-старому, як це було в бойовій Чорноморській Фльоті, не розбештаній ще революцією, стали моряки вздовж борту лицем до середини корабля. «На прапор і гюйс — струнко! Український прапор піднести!». Під сурми і свист підстаршин-моряків злетіли угору матроські кашкети, піднеслися над цілою Фльотою синьо-жовті прапори і залопотіли в повітрі. «Розійтись. Продовжувати працю!» — пролунала команда. Цей день, 29 квітня 1918 р., коли в год. 16. ціла Чорноморська Фльота виявила свою приналежність до своєї матері-України, став найвидатнішим днем Української Державної Фльоти і святом Українського моря”.
На жаль, вже наступного дня, через фактичну зраду командувача флоту Сабліна, частково через політичну нестабільність в самому Києві (з 29 на 30 квітня 1918 року відбувається гетьманський переворот Павла Скоропадського), починається розвал українського флоту. При злочинному не втручанні адмірала Сабліна, більшовики, частково зберігши свій вплив, зуміли вивести з Севастополя під червоним прапором 14 есмінців із кількома допоміжними кораблями до Новоросійська. Дізнавшись про цю подію, німецьке командування дало наказ захопити Севастополь, та через побоювання, що залишки флоту також потраплять до більшовиків почали блокування Севастопольської бухти. В цій ситуації Саблін видає наказ вивести вже весь флот до Новоросійська, але цей наказ виконали тільки 3 міноносці. Інші кораблі не полишали Севастополь, їх команди відмовились підкорятися наказам Сабліна. В Севастополі під українським прапором залишилися 7 броненосців, 3 крейсери, 12 міноносців, всі гідрокрейсери, допоміжні кораблі та дивізія підводних човнів. Командування флотом, після втечі Сабліна, прийняв на себе капітан першого рангу Михайло Остроградський. Вчинок Сабліна був прямим порушенням Берестейського мирного договору, що давало німцям право оголосити весь флот УНР злочинцями та фактично взяти його у заручники до кінця світової війни, та до врегулювання цього питання новими договорами.
Читайте також:
