Свято свободи та “народний суд” над пам’ятником Столипіну.
Новини про повалення монархії наприкінці лютого 1917 року активізували українське політичне життя. На початку березня в Україні масово організовуються політичні та громадські організації, створюються ради робітничих і солдатських депутатів, відбувалися масові мітинги та демонстрації.
14 березня 1917 року відкрився Київський губернський кооперативний з’їзд , який проходив в приміщенні Педагогічного музею і зібрав кооперативних діячів з різних регіонів України.
З’їзд став першим масовим зібранням українських національних сил. Почесним головою з’їзду було обрано М.Грушевського, головою – Х. Барановського. Всі постанови прийняті на з’їзді мали національний характер і вимагали національно-територіальну автономію України. З’їзд висловився за підтримку Тимчасового уряду, організацію народної влади на місцях, запропонував замінити поліцію народною міліцією.
Делегати задекларували негайне впровадження української мови у школі, суді, церкві, в усіх громададських і урядових інституціях.
16 березня 1917 року у Києві відбулося свято свободи, в якому прийняли участь десятки тисяч людей. В цей день помітне місце в маніфестації під жовто-блакитними прапорами зайняли представники українських організацій. У вихрі цих подій на Думській площі (нині Майдан Незалежності) також демонтували пам’ятник убитому в Києві у 1911 році прем’єр-міністрові Петру Столипіну. Демонтаж пам’ятника розпочали ще в ночі з 15 на 16 березня, але одразу завершити процес демонтажу не змогли. Тому наступного дня, 16 березня 1917 року, перед киянами постала картина “повішаного” Столипіна.
Газета «Киевлянин» давала такий опис подій того дня: “16 березня населення Києва радісно, під променями весняного сонця, святкувало свободу. Місто, яке прокинулось рано-вранці, незабаром загуло як мурашник. Учасники ходи попрямували до пунктів зборів, а решта населення – на вулиці, щоб помилуватися небаченим видовищем. Через короткий проміжок часу учасники маніфестацій, що обвивалися знаменами, прапорами, транспарантами, переважно червоного кольору, з гаслами переживаних подій, стрункими рядами попрямували на головні артерії ходи і почали займати призначенні місця. Центральним пунктом маніфестацій стала будівля думи. Ще за довго до початку процесії вся площа перед будівлею думи була усіяна тисячами народу. На протилежному боці Хрещатика, на всьому його протязі, вишикувалися юнкери, що несли вартову службу. Порядок як на площі думи, так і взагалі у всьому місті спостерігався зразковий. Настрій у всіх був радісно-піднятий, обличчя усміхнені. Єдиною обставиною, яка псувала настрій, був напівзруйнований пам’ятник Столипіну. Фігура Столипіна, зсунута з місця, загрожувала падінням. Внаслідок цього її довелося оточити лісами та обмотати ланцюгами із блоками. Все це створювало враження, що постать як би повішена.” (Газета була російськомовною. Переклад наш).
Свято свободи продовжувалось увесь день і закінчилось тільки о шостій вечора 16 березня. А вже наступного дня, 17 березня 1917 року, над пам’ятником Столипіну організували імпровізований «народний суд». Після оголошення «вироку» фігуру прем’єр-міністра спочатку підвісили на символічній шибениці, а потім скинули.
Джерела: Газета “Киевлянин”. Випуск 76 за 1917 рік. Цифрова копія.