Онлайн-екскурсія "Місцями революції у Запоріжжі"
Олександрівськ, а саме так називалось Запоріжжя за часи революції 1917 року, в ті часи пережив багато: це і спроби насильницької зміни влади, це і часи стабільності та українізації, місто захоплювалось і більшовиками і білими, були тут і німці з австрійцями, хазяйнував відомий анархіст Нестор Махно, місто опинялось і у складі УНР, і у складі Гетьманщини, і у складі Радянської республіки. Під час онлайн-екскурсії ми хочемо розказати про події початку грудня 1917 року, коли відбулася перша невдала спроба більшовиків захопити владу в місті.
12 грудня 1917 року (за старим стилем) на південну станцію міста Олександрівськ (сучасна станція Запоріжжя-1) прибуває загін матросів-більшовиків під керівництвом поручика гвардії Толстого. З доповіді міського голови Олександрівська Попова (від 15 грудня 1917 року, вже після цих подій) ми дізнаємося, що цей загін моряків слідував до Севастополя, з дозволу повітової влади, але поблизу станції Софіївка (сучасний Вільнянськ) 10 грудня був затриманий через те, що хтось розібрав залізничну колію. Після відновлення колії загін прибув на південну станцію з метою встановити хто саме розібрав колію. Про це повідомив командир моряків Толстой делегації міської влади Олександрівська на чолі з міським головою Поповим, які відправилися для переговорів з матросами
Так виглядала Південна станція Олександрівська
Перемовини між міською делегацією та загоном матросів мали вдалий характер, і поручик гвардії Толстой запевнив міського голову, що вони кровопролиття не бажають, і їх прибуття має мирний характер. Також він запевнив, що матроси в місто заходити не будуть, а питання яке їх сюди привело вони будуть вирішувати шляхом переговорів з українськими військовими частинами, які в цей час знаходились безпосередньо в місті. На цьому і домовились, і делегація відправилась до міста.
Міська управа Олександрівська. Зараз в цьому приміщенні знаходиться Краєзнавчий музй
Далі, з тієї ж доповіді міського голови, ми дізнаємося, що коли делегація поверталася до міста, її зупинив загін озброєних матросів, але відразу відпустив, а не встигли вони в’їхати в саме місто, то вже почули перші постріли. Як повідомили міському голові представники українських військових частин, які розташовувались на території Єкатерининського залізничного вокзалу (сучасна станція Запоріжжя-2), до станції по залізничним коліям наближався загін озброєних матросів, по якому і був відкритий вогонь. Тобто після нібито вдалих перемовин пройшло зовсім небагато часу, делегація навіть не встигла доїхати до Міської управи.
Єкатерининський залізничний вокзал (сучасна станція Запоріжжя-2)
Конфлікт між більшовиками та представниками української влади назрів в місті ще раніше. Точкою протистояння були автомайстерні (колишній завод Бадовського), де ремонтувалися бронеавтомобілі. Більшовики прагнули захопити ці авто майстерні. Більшість вояків панцерного дивізіону (дивізіону бронеавтомобілів) підтримували більшовиків, і тільки невелика кількість офіцерів була на боці української влади. 23 грудня 1917 року (за новим стилем) в місто прибув загін гайдамаків на чолі з отаманом Куделею (250 чоловік). Гайдамаки зайняли авто майстерні та заборонили більшовицьку діяльність в Олександрівську. Саме ці авто майстерні бронеавтомобілів стали однією з цілей загону матросів.
Дім заводчика Бадовського біля якого знаходився його завод. Саме автомайстерні бронеавтомобілей, які були на території заводу, стали точкою протистояння
Повертаємося до подій 12-13 грудня 1917 року. Далі порушуючи домовленість декілька сотень матросів під керівництвом матроса-анархіста Мокроусова через Шенвізький міст (біля сучасного центрального автовокзалу міста) входять до Олександрівська.
Міст Шенвізе. Через нього потрібно було пройти, щоб потрапити до Олександрівська з Південного вокзалу.
Матросів підтримують також місцеві більшовики красно- гвардійці. Вони беруть під контроль будівлю Ради солдатських, робітничих та селянських депутатів, що розташовувався в будівлі Лещинського (будівля збереглася до нашого часу – проспект Соборний, 52). Тут місцеві більшовики та матроси організовують свій штаб.
Будинок Лещинського
Невдовзі більшовики з матросами захоплюють Пушкінську площу та прилеглі об’єкти (сучасний район площі Свободи). Вони беруть під контроль пошту, телеграф та електростанцію. Запеклі бої ідуть за електростанцію – «червоним» протистоять місцеві загони вільного козацтва, гайдамаки. Ще одним епіцентром протистояння стає Єкатерининський вокзал (сучасне Запоріжжя 2) де «червоні» зазнають поразки від гайдамаків .
Електростанція Олексндрівська
Через бої біля електростанції вона була пошкоджена та у третій годині ночі припинила свою роботу. В цей час міський голова намагається домовитись з обома сторонами про припинення вогню, але безрезультатно. Вранці 13 грудня більшовики починають артилерійський обстріл Єкатерининського вокзалу, гайдамаки використовують проти «червоних» бронеавтомобілі. Матросів та більшовиків починають потрохи витісняти з міста, тому ближче до обіду біля дома Лещинського були призначені перемовини. Але їх зриває матрос Мокроусов зі своїм загоном, який відкриває вогонь по прибулих на перемовини. Потроху «червоні» остаточно втрачають ініціативу, до того ж на підмогу українським загонам стають полки донських козаків, які саме в цей час повертались до дому з фронтів Першої світової через Олександрівськ. Вночі матроси остаточно покидають місто.
Загиблі під час цієї збройної суточки були поховані в околиці Пушкінської площі – це сучасна площа Свободи, де ми і зараз можемо побачити монумент на місці поховання, пізніше на цьому місці були поховані і інші більшовики міста
Ось так провалилась перша спроба більшовиків взяти владу в місті Олександрівськ. Але українська влада міста, в наслідок багатьох факторів виявилася слабкою та вела себе нерішуче, що і підготувало підґрунтя для повернення більшовиків в майбутньому.
Пройти маршрутом нашої онлайн-екскурсії ви можете також за допомогою інтерактивної карти