Розвиток освіти в 1920-30-х роках в Україні

Культурна революція радянської влади передбачала: розвиток радянської освіти та науки, впровадження в культурі «соціалістичного реалізму», оволодіння грамотою мілліонами людей, формування нової радянської інтелегенції.

На початку 1920-х років розвиток освіти в Україні, як і на території всього Радянського Союзу, наштохнувся на певні труднощі: нестача необхідної кількості літератури та підручників, нестача вчителів та кваліфікованих викладачів, матеріальні труднощі.

20-ті роки ознаменувалися відкриттям Шкіл Фабрично-заводського учнівства (ФЗУ), які забезпечили підготовку кваліфікованних працівників. В цей же час починають відкриватися Інститути народної освіти, прийом до яких мав класову ознаку — без екзаменів приймались діти селян і робітників.

1920-30-ті роки це час проведення політики коренізації, в рамках якої починається створення шкіл національних меншин.

Цікавою особливості освіти того часу було відсутність оцінок.

З початку 1930-х років відбувається деякий поворот в радянській освітній політиці. Так, в 1930 році виходить постанова «Про загальне обовязкове навчання», була запроваджена обовязкова початкова освіта та 7-ми річна школа в містах.

В 1932 році було відновленно викладання предмету «історія».

1933 рік — свою роботу поновлюють університети.

1938 рік — виходить постанова «Про обовязкове вивчення російської мови в неросійських школах України»

На 1939 рік радянській владі майже вдалось ліквідувати неписьменнність — лише 1.5% дорослого населення залишилось неписьменними.

Освіта радянських часів, особливо в 1920-30-х роках біла цілковито пронизана більшовицькою, комуністичною ідеологією. Весь навчальний процес та навчальні програми будувались лище в рамках ідеології. В навчальних закладах діяли піонерські та комсомольські організації, які здійсьнювали ідеологічний контроль