Науменко Володимир Павлович

7 липня 1852 року народився Науменко Володимир Павлович — педагог, теотеритик освіти, історик, журналіст, фольклорист, міністр освіти в уряді П. Скоропадського (1918); визначний діяч українського національного руху.

Закінчив історико-філологічний факультет Київського університету. З 1875 року – член київської «Старої громади», її скарбник, з 1917 року – голова громади. Належав до ліворадикального крила громади, прихильник та популяризатор ідей М.Драгоманова. З 1893 р. редактор часопису «Киевская старина». Один із фундаторів Українського наукового товариства, в 1915–1917 рр. – його голова. 19 березня 1917 обраний заступником голови Української Центральної Ради. Від травня 1917 – куратор Київської шкільної округи. У грудні 1917 разом з іншими членами «Старої громади» І.Лучицьким, В.Ігнатовичем, А.Десницьким, Г.Квятковським став засновником Української федеративно-демократичної партії. З 15 листопада по 15 грудня 1918 – міністр освіти Української держави Скоропадського. Заарештований 7 липня 1919 року ВЧК, протягом 24 годин засуджений та розстріляний за «контрреволюційну діяльність».

Література:

1.Верстюк В., Осташко Т. Діячі Української Центральної Ради: Біографічний довідник. — К., 1998.

2.Енциклопедія історії України: Т. 7: Мі-О / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. — К.: В-во «Наукова думка», 2010.